Genesis 7:18-10:1

Ukrainian^{(i) 18} І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. ¹⁹ І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. ²⁰ На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори. ²¹ І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. ²² Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. ²³ І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. ²⁴ І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.^{8 1} І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. ² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. ³ І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях. ⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. ⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. ⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. ⁷ І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. ⁸ І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. ⁹ Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. ¹⁰ І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. ¹¹ І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. ¹² І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. ¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! ¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля. ¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи: ¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. ¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. ¹⁸ І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. ¹⁹ Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони. ²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. ²¹ І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. ²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!^{9 1} І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! ² І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. ³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. ⁴ Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. ⁵ А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. ⁶ Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. ⁷ Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній! ⁸ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: ⁹ А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. ¹⁰ І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. ¹¹ І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. ¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: ¹³ Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. ¹⁴ І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. ¹⁵ І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. ¹⁶ І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. ¹⁷ І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі. ¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. ¹⁹ Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. ²⁰ І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. ²¹ І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. ²² І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. ²³ Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. ²⁴ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. ²⁵ І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! ²⁶ І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! ²⁷ Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому! ²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. ²⁹ А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.^{10 1} Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: