2 Samuel 14 Cross References - Ukrainian

¹ А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.² І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.³ І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.⁴ І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!⁵ І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.⁶ А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.⁷ А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...⁸ І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.⁹ І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.¹⁰ І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.¹¹ Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!¹² І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!¹³ І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.¹⁴ Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.¹⁵ І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.¹⁶ Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.¹⁷ І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!¹⁸ А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!¹⁹ І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.²⁰ Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.²¹ І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!²² І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.²³ І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.²⁴ А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.²⁵ А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.²⁶ А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.²⁷ І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.²⁸ І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.²⁹ І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.³⁰ І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.³¹ Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?³² І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...³³ І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

¹⁸ І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.

³⁹ І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

³³

² А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.

⁴ І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою...

¹⁶ А їхні сестри: Церуя й Авідаїл. А Церуїні сини: Авшай, і Йоав, і Аса-Ел, усіх троє.

²⁶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

³ А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.

²⁶ І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.

²⁰ І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.

⁶ І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою,

²⁰ І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!

⁵ А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.

²⁷ За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру.

¹⁵ і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

⁸ Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!

¹ Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

¹ Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом.

¹⁷ А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

¹⁵ І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

⁵ І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: Вернись до Балака, і будеш так промовляти.

¹⁸ Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу.

¹⁹ І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

¹⁶ І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ!

²¹ А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!

⁹ І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!

⁴¹ Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.

²³ А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

² І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

²⁶ І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!²⁷ А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?²⁸ І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.

¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

³ У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!⁴ Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,⁵ але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

⁸ Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!⁹ А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?¹⁰ І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!¹¹ І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?¹² І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!¹³ І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?¹⁴ Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!¹⁵ А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

¹ І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.² У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.³ А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.

⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

¹³ І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього?

²⁶ а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ.²⁷ Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.

¹⁴ Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене.

⁴⁵ аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?

¹⁹ Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

¹² то пошлють старші його міста, і візьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре.¹³ Не змилосердиться око твоє над ним, і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі.

⁶ І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля.

¹⁷ І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

⁵ І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.⁶ А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.

⁴ І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

¹³ Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

³ Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати,⁴ але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

¹³ І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені.

³³ І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

¹ Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його,² то повиходять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого.³ І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі.⁴ І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого потоку, що на ньому не орано, і що він не засіюваний, і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці.⁵ І підійдуть священики, Левієві сини, бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім'ям, і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза.⁶ І всі старші того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висихаючого потоку їй перерізана шия.⁷ І освідчать вони та й скажуть: Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили.⁸ Прости народові своєму, Ізраїлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля, І буде прощена їм та кров.⁹ А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

²⁴ І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

²⁸ А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.²⁹ Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

³³ І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.

²⁵ А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

²² Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,

² І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє,³ і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.

⁵⁰ Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!

²¹ або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

²⁷ і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!

⁴ А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб'є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора;⁵ або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити,⁶ щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він ворогом його від учора й позавчора.⁷ Тому то я наказую тобі, говорячи: Три місті відділиш собі.⁸ А якщо Господь, Бог твій, розширить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм,⁹ коли ти будеш додержувати всі ці заповіді, щоб виконувати їх, що я наказую тобі сьогодні, щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, то додаси собі ще три місті понад ті три,¹⁰ щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і не буде на тобі кров.

³ щоб утікав туди убійник, що заб'є кого ненароком невмисне, і вони будуть для вас на місце сховища від месника за кров.⁴ І втече він до одного з тих міст, і стане при вході міської брами, та й буде голосно говорити старшим того міста про свою справу. І вони візьмуть його до міста до себе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними.⁵ А коли буде гнатися за ним месник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора.⁶ І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді повернеться убійник, та й увійде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік.

⁴⁵ А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

⁴² І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!

¹⁰ І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!

⁵² І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре.

² І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.

³⁰ А вам і волосся все на голові пораховано.

³⁴ Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

²⁷ І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

³² І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

¹⁸ І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

¹ Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники?

¹ А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

² І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

⁸ А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.

⁷ І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.

³⁷ А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.³⁸ А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

⁴⁰ І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.⁴¹ А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.⁴² А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

⁴² Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?⁴³ Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.⁴⁴ І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

¹³ А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

⁴⁰ І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене.

¹⁵ Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.

²⁵ І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.

²⁸ Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.

¹⁷ бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме.

²⁵ І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!

⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

¹⁵ всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

¹⁴ на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

⁷ Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

³ Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...

³ Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

¹⁰ Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

⁵ Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

¹ Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив? Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.² Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

³⁴ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,

¹¹ Бо не дивиться Бог на обличчя!

²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

¹⁷ І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання.

¹⁹ А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

⁹ І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!

²⁰ Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

²⁷ А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.

⁹ Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?

²⁸ І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

³⁰ Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

²¹ Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

¹⁴ А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.¹⁵ Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.

¹⁴ А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.

¹⁷ І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!¹⁸ І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!

¹⁴ І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого!

²⁵ Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що ж говорив тобі цар?

¹⁷ Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї.

³² І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч.

¹⁴ і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані праворуч, ані ліворуч, щоб ходити за іншими богами й служити їм.

⁷ Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити.

²⁶ І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

⁵⁵ А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!

³ А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

²⁶ А тепер, мій пане, як живий Господь і як жива душа твоя! Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

²⁷ І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

²⁹ Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

³⁴ Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.

¹¹ І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!

¹⁴ І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.¹⁵ А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.

³ І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

⁵ А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.⁶ І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.

² І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу.

²⁷ не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!

¹⁵ бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші.

⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

²³ І запитався Давид Господа, а Він сказав: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска.

¹⁷ І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!²² Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,²³ які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?²⁴ Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?²⁵ Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,²⁶ щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,²⁷ щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?²⁸ Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?²⁹ Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?³⁰ Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.³¹ Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?³² Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?³⁴ Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?³⁵ Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?³⁶ Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?³⁷ Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,³⁸ коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?³⁹ Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,⁴⁰ як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?⁴¹ Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

²⁸ Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

¹ А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!² Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.

³⁹ Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

¹¹ Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

²⁶ І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

⁸ Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

¹⁶ Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.¹⁷ І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.

² І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко!

³⁹ І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!

² І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі.

¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

²⁸ Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

³ а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

³ І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!

²⁸ І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!

¹³ А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

²⁸ І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

⁴ і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах.

³⁵ Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого.

² І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.

⁷ Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.

⁷ І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...

³⁰ Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

⁶ Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані...

²⁷ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!

²⁷ щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!

¹⁶ І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

³⁶ Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю!

⁹ І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

²⁴ І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!

²⁰ А голови своєї вони не будуть голити, і волосся не запустять, конче будуть стригти волосся своє.

⁹ Так говорить Господь Бог: Досить вам, Ізраїлеві князі! Насильство та утиски відсуньте, а робіть правосуддя та правду, перестаньте випихати народ Мій з його землі, говорить Господь Бог!¹⁰ Майте справедливу вагу, і справедливу ефу та справедливого бата.¹¹ Ефа й бат буде однакова міра, щоб бат виносив десяту частину хомеру, а десята частина хомеру ефа; згідно з хомером буде міра його.¹² А шекель двадцять ґерів; двадцять шеклів, двадцять і п'ять шеклів, та п'ятнадцять шеклів буде вам міна.¹³ Оце те приношення, що ви принесете: шоста частина ефи з хомеру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячменю.¹⁴ А постанова про оливу з бата оливи: десята частина бата з кору, десять батів хомер, бо десять батів хомер.

¹⁴ Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?

¹ І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.

¹⁸ А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

¹⁶ Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.¹⁷ Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.¹⁸ Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.¹⁹ У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

²² І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!

³⁰ Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

³⁰ І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.³¹ Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

¹² Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість!

³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

⁴ І пішов Самсон, та й зловив три сотні лисиць. І взяв він смолоскипи, і обернув хвоста до хвоста, і прив'язав одного смолоскипа всередині поміж два хвости.⁵ І запалив він огонь у тих смолоскипах, і пустив лисиць в филистимські жита. І попалив він стирти та жита, і оливкові сади.

²⁸ А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...²⁹ І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

⁹ А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.¹⁰ І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре...¹¹ І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них.¹² Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.¹³ І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер...¹⁴ І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер.

³³ А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її...

⁶ А він написав до них другого листа, пишучи: Якщо ви мої, і слухняні моєму голосові, візьміть голови мужів, синів вашого пана, і прийдіть до мене цього часу взавтра до Їзреелу (а царських синів було сімдесят чоловіка, при міських вельможах, що виховали їх).⁷ І сталося, як прийшов той лист до них, то побрали вони царських синів, та й позабивали сімдесят чоловіка. І поскладали вони їхні голови в кошики, та й послали до нього в Їзреел...

¹² А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

¹² Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!

³ І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...

³ І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої?

¹³ І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє.

⁸ І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?

² Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,

¹³ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

²² Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!²³ Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!

¹² Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...

⁴⁴ Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?

¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

²⁶ І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!

⁴ І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

¹⁵ І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

²⁰ І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!