2 Samuel 14:14 Cross References - Ukrainian

¹⁴ Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

¹³ А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

⁴⁰ І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене.

¹⁵ Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.

²⁵ І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.

²⁸ Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.

¹⁷ бо Господь, Бог ваш Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме.

²⁵ І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!

⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

¹⁵ всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

¹⁴ на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

⁷ Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

³ Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...

³ Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

¹⁰ Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

⁵ Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

¹ Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив? Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.² Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

³⁴ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,

¹¹ Бо не дивиться Бог на обличчя!

²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

¹⁷ І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання.