Ecclesiastes Cross References - Ukrainian

¹ Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.² Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!³ Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?⁴ Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!⁵ І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.⁶ Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...⁷ Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!⁸ Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...⁹ Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...¹⁰ Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!¹¹ Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...¹² Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.¹³ І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.¹⁴ Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...¹⁵ Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!¹⁶ Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.¹⁷ І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...¹⁸ Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

⁴² А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було сорок літ.⁴³ І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похований у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

³⁰ І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.

¹⁷ А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, то над ними зацарював Рехав'ам.¹⁸ І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над даниною, та Ізраїлеві сини закидали його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму...¹⁹ І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня.

⁷ Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом!

⁹ Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

¹² Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

²⁷ Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!

⁸ Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...⁹ Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.¹⁰ Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

¹ Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю,

² Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!

⁵ і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних;

⁵ Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!⁶ Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

⁹ Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села.¹⁰ Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

⁴ Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

¹¹ Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

¹⁵ І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...

¹⁷ І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...

¹⁹ а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

²¹ Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!

²³ Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...

²⁶ Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...

¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

⁴ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

⁸ Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!... Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!

¹⁰ Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

¹¹ бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

⁸ і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

¹⁰ Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

⁸ Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

⁴ Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,⁵ свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...

²² Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?

⁹ Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

³ А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

⁷ І знову я бачив марноту під сонцем:

¹⁶ А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...

¹⁸ Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!

¹² Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

¹¹ Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,

¹⁵ І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.¹⁶ Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,¹⁷ і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...

³ Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

⁶ і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...

¹³ Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:

² Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!

¹³ Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

¹⁸ Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

²⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?

³⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?³⁷ Або що назамін дасть людина за душу свою?

²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

³ І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.⁴ І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.⁵ А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.⁶ І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша.⁷ І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок.⁸ А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.⁹ І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана.¹⁰ І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.¹¹ А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.¹² І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла.¹³ І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.¹⁴ А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він.¹⁵ І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда.¹⁶ І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.¹⁷ А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він.¹⁸ І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха.¹⁹ І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок.²⁰ А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.²¹ І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха.²² І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок.²³ А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ.²⁴ І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.²⁵ І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив.²⁶ І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок.²⁷ А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.²⁸ І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив,²⁹ ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.³⁰ І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок.³¹ А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він.

²⁰ А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.²¹ І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.²² А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.²³ І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.²⁴ А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.²⁵ І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.²⁶ Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.²⁹ І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.³⁰ А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.³² І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

⁹ А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр.¹⁰ Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.¹¹ А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і Ґатам, і Кеназ.¹² А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки.¹³ А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.¹⁴ А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея.¹⁵ А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,¹⁶ провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади.¹⁷ А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки.¹⁸ А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.¹⁹ Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

⁹ А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

⁶ І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід.⁷ А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

¹⁶ А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ.¹⁷ Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами.¹⁸ А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки.¹⁹ А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.²⁰ І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.²¹ А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі.²² А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі.²³ І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара.²⁴ А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові.²⁵ А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами.²⁶ Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами.²⁷ Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон.

⁴⁷ Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?⁴⁸ Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

⁹ Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...¹⁰ Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

²⁴ Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...²⁵ Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.²⁶ Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,²⁷ позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...²⁸ Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

⁵ Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

⁹⁰ З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,⁹¹ усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

⁵ Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть?

³⁵ Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!

¹⁰ День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...¹¹ А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви,¹² що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться?¹³ Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває.

²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

¹³ І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день.¹⁴ І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу, бо Господь воював для Ізраїля.

⁴ без мови й без слів, не чутний їхній голос,⁵ та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,⁶ а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

¹ Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.

³⁶ Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:³⁷ повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

¹⁹ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.²⁰ Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,²¹ ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.²² Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.²³ Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

²⁰ Так говорить Господь: Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі, щоб не було дня та ночі в їхньому часі,

¹¹ Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого.

⁹ Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

¹⁷ ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

²⁵ Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,

²⁹ Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,

⁵ Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

⁴ А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.

²⁴ Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

²⁷ І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

⁸ Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.

¹³ А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.¹⁴ Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.¹⁵ А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

¹⁰ і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,¹¹ і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

⁶ безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,⁷ від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,⁸ виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.⁹ Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

⁵ Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати!

²⁰ Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

¹⁵ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:¹⁶ шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

¹ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...² І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...³ А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!⁴ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

¹⁰ Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?¹¹ Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

²⁴ Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?²⁵ Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!²⁶ І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!

⁶ Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

²⁸ Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.²³ Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

¹⁶ Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.¹⁷ Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!

¹² І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

¹⁰ Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

¹⁰ Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.

¹⁹ Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки.

²² Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!

¹ А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.

¹ І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.

⁵ І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!

¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

³⁰ та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.³¹ Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

²⁶ І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:²⁷ їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.²⁸ Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;²⁹ того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.³⁰ Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

⁵¹ О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

¹⁴ Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,¹⁵ що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.¹⁶ Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

⁸ Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві, так і ці протиставляться правді, люди зіпсутого розуму, неуки щодо віри.

⁶ Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!

¹⁶ Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

⁵ Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

²² Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє.²³ Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і разом побачили.²⁴ Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, гидота, хто вас вибирає!²⁵ Я з півночі мужа збудив і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче!²⁶ Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: Це правда? Та ніхто не сказав, і ніхто не повів, і ніхто не почув ваших слів...

⁹ Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.

¹ І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.² А оце його провідники: Азарія, Садоків син, священик.³ Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі. Йосафат, син Ахілудів, канцлер.⁴ А Беная, Єгоядин син, над військом, а Садок та Евіятар священики.⁵ А Азарія, Натанів син, над намісниками, а Завуд, син Натанів священик, товариш царів.⁶ А Ахішар над домом, а Адонірам, Авдин син над даниною.⁷ А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його, місяць на рік був на одного на годування.⁸ А оце їхні імена: Бен-Гур в Єфремових горах,⁹ Бен-Декер у Макаці, і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану.¹⁰ Бен-Гесед в Арубботі, йому належали: Сохо та ввесь край Хеферу.¹¹ Бен-Авінадав уся околиця Дору; Тафат, Соломонова дочка, була йому за жінку.¹² Баана, Ахілудів син Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Їзреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму.¹³ Бен-Ґевер у ґілеадському Рамоті, йому належали: оселі Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, йому околиця Арґову, що в Башані, шістдесят міст великих, із муром та з мідяним засувом.¹⁴ Ахінадав, син Іддо в Маханаїмі.¹⁵ Ахімаац в Нефталимі; також він узяв Босмат, Соломонову дочку, за жінку.¹⁶ Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті.¹⁷ Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі.¹⁸ Шім'ї, Елин син, у Веніямині.¹⁹ Ґевер, син Уріїв, у ґілеадському краї, у краї Сигона, царя аморейського, та Оґа, царя башанського. А один намісник, що в усьому Краї.

¹ Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

² Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить!

² щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,³ якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,⁴ якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,

⁷ Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

¹ Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

¹⁵ Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

²⁶ Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.

¹⁷ І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

¹⁰ Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

²⁵ Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!

⁹ Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.

¹² А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

¹⁵ Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!

^{30 31 32}

¹⁷ І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...¹⁸ Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

⁹ Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

⁶ і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

²⁹ Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

¹⁴ Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

¹² бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.¹³ Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?

⁴ Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!

³⁷ Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

³⁵

²⁷ Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

¹² то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.¹³ А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.

³⁰

⁷ І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула!

²³ І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости.²⁴ І вся земля хотіла бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце.

²⁰ І сказав Ґехазі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: Ось мій пан стримав цього сиріянина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. Як живий Господь, побіжу за ним і візьму щось від нього!...

¹⁰ Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій народ?¹¹ І сказав Бог до Соломона: За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив тебе царем,¹² то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!

¹² А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві,

²² І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости.²³ І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце.

⁴ і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!

⁶ Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

⁹ І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.

⁷ Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!⁸ Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?⁹ Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?¹⁰ Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,¹¹ то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?¹² І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!¹³ Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!¹⁴ І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав...

¹⁴ що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.

¹⁰ Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, увійдуть слова на твоє серце, і ти будеш думати злу думку,¹¹ та й скажеш: Піду на неукріплений край, знайду спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без муру, і нема в них засува та воріт,

³⁰ Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

¹⁴ А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.

¹³ І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.¹⁴ Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

³ Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.

¹⁰ І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!¹¹ Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...¹² І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

²³ Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!²⁴ Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?²⁵ Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!

²¹ Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!

²⁸ І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

¹⁶ Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

¹² А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!¹³ Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

¹⁸ Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.¹⁹ Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!²⁰ І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!

¹³ Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!¹⁴ Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,¹⁵ це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.¹⁶ Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!¹⁷ А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.