Job 15 Cross References - Ukrainian

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:² Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?³ Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?⁴ Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,⁵ бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.⁶ Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:⁷ Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?⁸ Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?⁹ Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?¹⁰ Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.¹¹ Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?¹² Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,¹³ що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?¹⁴ Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?¹⁵ Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,¹⁶ що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?¹⁷ Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,¹⁸ про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,¹⁹ їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.²⁰ Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.²¹ Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.²² Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.²³ Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...²⁴ Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,²⁵ бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,²⁶ проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,²⁸ і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.²⁹ Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.³⁰ Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.³¹ Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,³² вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!³³ Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,³⁴ бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:³⁵ він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

¹¹ І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

¹ І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁹ І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

²⁶ Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

² Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

² Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?³ Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

² Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

¹ Єфрем оточив Мене лжею, лукавством Ізраїлів дім, а Юда держався ще з Богом і з святими був вірний.

¹³ Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

⁴ Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!⁵ О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

² Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!³ Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

¹ А Йов відповів та й сказав:² Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?³ Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

¹³ Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви кажете: Що ми на Тебе сказали?¹⁴ Ви кажете: Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота?¹⁵ А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають...

³⁶ Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!³⁷ Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

⁶ Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.

⁴ той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади,⁵ постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!

¹³ І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати,¹⁴ а не вивідував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Давидові, Єссеєвому синові.

⁵ А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...⁶ Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

⁸ А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

¹⁰ Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

¹ Для диригенту хору. Раба Господнього Давида.² Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,³ бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.

¹²⁶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

¹⁴ І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

¹⁰ І його візьме родич та й спалить його, щоб винести кості із дому, і скаже до того, хто буде в середині дому: Чи ще є хто з тобою? А той відповість: Вже немає нікого! і скаже той: Тихше, бо не згадується Ймення Господа!

⁶ і тих, хто відступає від Господа, і хто не шукає Господа, і не звертається до Нього.

¹ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

³¹ Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

²¹ Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!

¹³ Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

²² Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...²³ Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...²⁴ У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

⁶ Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

¹⁹ Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.²⁰ Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...

^{2 3} Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.⁴ Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!

³ Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,

² Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!³ Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

³ Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!⁴ Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!⁵ Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.

⁸ Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?

²¹ Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,²² перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

⁴⁵ Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

²⁶ Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

⁵ Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!⁶ І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.⁷ Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,⁸ та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

²⁰ Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

⁸ Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:⁹ Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!¹⁰ Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.¹¹ У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...¹² Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!

⁵ Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.⁶ Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...⁷ Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,⁸ і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?⁹ Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

² Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?³ Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?

⁸ Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

³ Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:

⁸ Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

³⁷ Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

⁶⁵ Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

²² І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.

¹² Мудрість у старших, бо довгість днів розум.

¹⁰ Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!⁵ Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?⁶ У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,⁷ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?⁸ І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,⁹ коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,¹⁰ і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,¹¹ і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,¹³ щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?¹⁴ Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!¹⁵ І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!²² Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,²³ які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?²⁴ Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?²⁵ Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,²⁶ щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,²⁷ щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?²⁸ Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?²⁹ Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?³⁰ Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.³¹ Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?³² Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?³⁴ Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?³⁵ Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?³⁶ Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?³⁷ Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,³⁸ коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?³⁹ Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,⁴⁰ як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?⁴¹ Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

² Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

²² Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,²³ відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.²⁴ Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.²⁵ Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,

²⁹

⁶ і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

² Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

⁵ О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...⁶ Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

⁴ як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

¹⁴ Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.

³² бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.

¹⁸ А хто ж то стояв на таємній Господній нараді, і бачив та чув Його слово? Хто до слова Його прислухався й почув?

⁷ Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам.

²⁵ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

³⁵ щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

¹⁵ Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.

³⁴ Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

²⁵ А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана,²⁶ а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена,

⁹ Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!¹⁰ А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.¹¹ Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

¹⁶ Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

³ Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

³ Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?⁴ Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

⁷ Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

⁵ Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.

²¹ На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.²² Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!²³ Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.²⁴ Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,²⁵ тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;²⁶ у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,²⁷ у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.²⁸ Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.²⁹ Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?³⁰ Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

⁷ Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.

⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,⁹ бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,¹⁰ отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

²⁰ Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.

⁶ І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.⁷ Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

³¹ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.

²⁴ І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?

⁸ А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,⁹ Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,¹⁰ бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,¹¹ щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.¹² Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,¹³ Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,¹⁴ вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...¹⁵ І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,¹⁶ і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:¹⁸ Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!¹⁹ В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:²⁰ Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.²¹ Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.²² З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.²³ Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.²⁴ І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.²⁵ І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!²⁶ І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

¹³ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,¹⁴ якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,¹⁵ тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!¹⁶ Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...¹⁷ Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.¹⁸ І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,¹⁹ і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

⁸ Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

¹⁶ Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.

³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,⁴ що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.⁵ Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

⁶ Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

¹³ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

² Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

¹⁹ Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

¹³ він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

⁹ Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

³ І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?⁴ Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

²² Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

¹⁴ Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.¹⁵ Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

⁴ Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

³ Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

²⁵ бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,²⁶ проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

¹³ Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?

¹³ Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви кажете: Що ми на Тебе сказали?

⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.⁸ І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

² Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.³ От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.⁴ От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.⁵ Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!⁶ І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

⁴⁶ Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,

³⁶ Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького,

² Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

⁴ Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

⁴ І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?⁵ Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!⁶ Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

³ Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

⁵ бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.

⁹ Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?

²⁰ Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,

²⁹ Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...

⁶ Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.

¹⁸ Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

²² Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

² в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,³ між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,

⁸ Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!⁹ Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.¹⁰ А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!

¹⁸ Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

¹ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

⁵ Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!

² Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.³ І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!⁴ І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!⁵ Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

¹⁹ Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

¹² Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

⁷ Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

¹ Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...² Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.³ Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

³ Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

²⁸ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

²⁸ А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.²⁹ Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,³⁰ обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,

⁹ То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,¹⁰ як написано: Нема праведного ані одного;¹¹ нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,¹² усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!¹³ Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,¹⁴ уста їхні повні прокляття й гіркоти!¹⁵ Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,¹⁶ руїна та злидні на їхніх дорогах,¹⁷ а дороги миру вони не пізнали!¹⁸ Нема страху Божого перед очима їхніми...¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

³ Бо колись були й ми нерозсудні, неслухняні, зведені, служили різним пожадливостям та розкошам, жили в злобі та в заздрощах, бридкими були, ненавиділи один одного.

²⁷ Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

² Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

² Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.

⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

¹⁸ А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!

³ Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,⁴ того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!⁵ Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,⁶ щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

¹⁹ Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

²⁵ А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.

³² Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

⁸ Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.

¹⁷

¹ Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

¹³ Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

³ Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!⁴ Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

¹² Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!

³ Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

¹⁹ І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!²⁰ Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...²¹ Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

¹ А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:² ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!³ Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!⁴ Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!⁵ Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення.⁶ Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!

⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?¹⁰ А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

³⁶ А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться...

³⁶ І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття в його домі, немов прийняття царське! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'яний. І вона не розповіла йому нічого, ані малого, ані великого аж до світла ранку.³⁷ І сталося, вранці, коли Навал витверезився, то жінка його розповіла йому про цю справу. І завмерло йому серце в його середині, і він став, як камінь.³⁸ І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.

⁶ Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!

¹³ І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,¹⁴ то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.¹⁵ Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...¹⁶ Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...¹⁷ Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...¹⁸ Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.¹⁹ Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

¹¹ Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

⁵ то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?⁶ Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,⁷ проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

²² за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...²⁴ Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...²⁵ Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

²⁰ Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

¹⁸ направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!¹⁹ Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!²⁰ Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

⁷ нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того!

²⁶ Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

²¹ Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.²² А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!²³ І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

¹⁰ Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

³ Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!

¹¹ І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!

³³ Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?

¹¹ Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¹⁶ Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

²⁹ то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

¹⁴ Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

²¹ І буде блукати утискуваний та голодний. І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори,²² і подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску, і він буде пхнутий у темність... Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.

⁵ І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

¹² Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

⁵ Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:⁶ його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

¹² Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

¹⁸ Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

³ Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!⁴ рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

¹⁵ А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.

¹⁰ і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

⁸ і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

⁶ До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

⁹ Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

² день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!

²⁰ Чи ж не є день Господній темнота, а не світло, і хіба він не темний, і сяйва немає у ньому?

¹⁵ День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли,

²⁷ а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

³⁷ Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.³⁸ Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

² Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,³ то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...⁴ Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

¹⁴³ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!

²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

¹¹ і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

³⁴ і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...

³ Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють.

³⁷ І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.³⁸ Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

⁹ Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,

² А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!³ І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

¹⁷ Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.

²³ А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене,

⁷ І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору! І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!⁸ Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!⁹ Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, і воюйте!

⁶ І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли?

⁹ то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.

⁹ Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,¹⁰ то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!¹¹ Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!

⁷ Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

⁹ свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

¹¹ та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

⁹ Озлобляйтесь народи, й збентежені будете, почуй, уся земле далека! Озбройтесь, і збентежені будете, озбройтесь, і збентежені будете!¹⁰ Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог!

¹² І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!¹³ Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!¹⁴ І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав...

⁴ Я гніву не маю. Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!...

⁴ Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!⁵ Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили.⁶ Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний!⁷ І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось.

²³ І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму Його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв.

⁵ А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!

¹ А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

²³ І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

⁸ О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

²² А в часі утиску його, то продовжував спроневірюватися Господеві він, той цар Ахаз.

¹³ Чи ж ви не знаєте, що зробив я та батьки мої всім народом земель? Чи справді могли боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки?¹⁴ Хто з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?¹⁵ А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зводить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки!¹⁶ І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію.¹⁷ І писав він листи з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: Як боги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!

¹² Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

⁴⁰ Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

¹⁵ І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

¹⁰ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

¹⁰ Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

⁷ вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

³¹ а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

¹⁰ Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

²⁸ Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі.

¹⁴ з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

¹⁵ Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

⁸ Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!⁹ В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.¹⁰ Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

¹¹ Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?

¹⁸ Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму підгірками лісу...

³⁷ І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!...

¹² О так, через вас Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться, а гора храмова стане взгір'ями лісу...

¹⁸ Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

²² за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...²⁴ Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...²⁵ Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!²⁶ При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...²⁷ Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,²⁸ урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

¹⁵ Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,¹⁶ що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,¹⁷ що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?¹⁸ А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!¹⁹ Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:²⁰ Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

¹⁶ Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,¹⁷ то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

¹⁶ Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.¹⁷ Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

² І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

¹⁹ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.²⁰ Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,²¹ і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...²² Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

¹¹ бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

¹ А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:² ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!³ Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!

⁹ вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

¹⁴ вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

²² Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

²⁶ При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

²⁰ Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

⁴ але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

³³ Бо давно приготовлений Тофет, приготовлений він і для царя, глибоким, широким учинений; на багатті огню його й дров багатенно, запалить його дух Господній, немов би потока сірчаного!

⁴ Ось воно дане огневі на пожертя... Обидва кінці його пожер огонь, а середина його надгоріла, чи надається воно до роботи?⁵ Як було воно непорушним воно не надавалося на роботу, що ж тепер, коли огонь пожер його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу?⁶ Тому так говорить Господь Бог: Як виноградове дерево між лісними деревами, що Я дав його огневі на пожертя, так дам Я мешканців Єрусалиму!⁷ І оберну Я лице Своє проти них, з одного огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я Господь, коли зверну Своє лице проти них!

^{47 48}

¹² Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...

¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

⁴¹ Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

⁴³ І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,⁴⁴ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.⁴⁵ І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,⁴⁶ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.⁴⁷ І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,⁴⁸ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!⁴⁹ Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

⁸ в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса.⁹ Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його,

¹⁷ Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви!

¹³ люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік.

¹⁵ А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!

⁸ Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

¹⁶ В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.

¹⁰ Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

⁸ Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.

¹⁰ Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.¹¹ Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло. Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!...

²⁰ Він годується попелом! Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: Хіба не брехня у правиці моїй?

⁴ Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!

⁷ А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.

⁸ Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого!

³ Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.

⁷ Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!⁸ Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.

⁶ Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних,

¹⁶ Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,¹⁷ на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:¹⁸ Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...¹⁹ Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

¹⁶ Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.¹⁷ Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

¹⁶ що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

⁵ Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,⁶ ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!⁷ Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.⁸ і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

²³ Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

¹⁷ Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?

¹¹ Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його... А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його...

⁸ Він був посаджений на доброму полі при великих водах, щоб пустив галузки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.⁹ Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведеться йому? Чи не вирвуть коріння його, і не позривають плоду його, так що він засохне? Усе зелене галуззя його посохне, і не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його коріння.¹⁰ І ось хоч він засаджений, чи поведеться йому? Чи всихаючи, не всохне він, як тільки доторкнеться його східній вітер? Він усохне на грядках, де посаджений...

¹⁶ Побитий Єфрем, їхній корень посох, він плоду не зродить. А коли вони зродять, то Я повбиваю улюблених їхнього лона.

⁵ Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.⁶ Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.⁷ Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його мов Ліван.

⁶ Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.

³⁹ Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, бо пожере його черва.⁴⁰ Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм, та оливою не будеш маститися, бо поспадає оливка твоя.

⁹ Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

¹³ І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...

³ А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.

³ Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам.

¹³ отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

²² Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

¹⁴ якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

¹ І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

⁵ Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!⁶ Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!⁷ Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...⁸ А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.⁹ Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

⁸ Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

¹³ А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.

¹⁴ Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?¹⁵ Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

¹¹ Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина!¹² Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі.

² Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.

⁵¹ І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

¹⁴ і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.

⁴ Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!⁵ Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде...

¹³ Ви беззаконня орали, пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого.

¹⁵ Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.