Job 3 Cross References - Ukrainian

¹ По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.² І Йов заговорив та й сказав:³ Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!⁴ Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...⁵ Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...⁶ Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...⁷ Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!⁸ Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!⁹ Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,¹⁰ бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...¹¹ Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?¹² Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?¹³ Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок¹⁴ з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,¹⁵ або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...¹⁶ Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?¹⁷ Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,¹⁸ разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...¹⁹ Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...²⁰ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,²¹ що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,²² тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,²³ мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...²⁴ Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,²⁵ бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...²⁶ Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

¹¹ Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

²² При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

⁵ Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

⁹ І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...¹⁰ А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

³ Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

¹⁶ то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...

² Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.³ Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

³³ бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

¹⁴ Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!¹⁵ Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: Народилось тобі дитя-хлопець, а тим справді потішив його!

¹⁴ І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите.

¹⁸ І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,¹⁹ як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

¹⁰ Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...

¹⁴ Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!¹⁵ Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: Народилось тобі дитя-хлопець, а тим справді потішив його!¹⁶ І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня,¹⁷ за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!...¹⁸ Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?...

²² І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.²³ Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.

¹² Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року.

² день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!

¹⁸ Горе тим, що жадають Господнього дня, нащо це вам день Господній? Він не світло, а темрява!

⁴⁵ А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

²⁰ А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

¹⁰ А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики,

¹¹ І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка.

²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

¹⁶ Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

¹⁷ бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

³ Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?

⁴ Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!

¹⁹ не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

¹⁰ Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,

¹⁴ і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.

² Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

⁶ І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?

²⁸ І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...

¹⁶ Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою...

³ Бо близький день, і близький день Господній, день хмарний, настає час народів!

¹² Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.

⁸ Той, хто Волосожара й Оріона створив, Хто смертну темноту зміняє на ранок, а день затемняє на ніч, хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі, Господь Ймення Йому!

¹⁰ І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!

¹⁶ Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

⁷⁹ щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

¹⁸ Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

²⁰ Не буде назавжди заселений він, нізамешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою...²¹ Але будуть барложити там звірі пустині, і будуть доми їхні совами повні, і там пробуватимуть струсі, і волохаті демони там танцюватимуть...²² І завиють шакали в порожніх хоромах його, а гієни в веселих палацах! І близьке вже наступлення часу його, і не забаряться ці його дні!

⁸ спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!

³⁴ І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей Край!

²² І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!²³ І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!

²⁵ І Єремія співав жалобну пісню по Йосії. А всі співаки та співачки оповідали в жалобних своїх піснях про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в Жалобних Піснях.

¹ Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

¹⁰ Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

²⁵ Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

¹⁷ І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!¹⁸ Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...

¹⁶ Тому так промовляє Господь, Бог Саваот, Вседержитель: На майданах усіх голосіння, на всіх вулицях крики: ой, ой! І покличуть хліборобів на жалобу, і голосільниць, що вміють плачливі пісні,

¹⁷ і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

³⁸ І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

²⁶ Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

¹⁸ Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

¹⁵ Ми миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах!

¹⁸ Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

³¹ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

⁵ а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

² Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,³ то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

² Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

³ Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...⁴ Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,⁵ ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

¹⁰ Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

¹⁷ за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!...

⁹ Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!¹⁰ Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!

⁸ нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

⁶ На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!

¹³ Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,¹⁴ Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!¹⁵ і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!¹⁶ Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

³ Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби,

¹⁴ Дай їм, Господи, що ж Ти даси? дай їм утробу неплідну та висохлі груди!

³ І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.

²³ І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

¹² Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!

⁴ При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.⁵ Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!

⁸ Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...⁹ Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,¹⁰ не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

¹³ Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

²⁷ сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

¹³ Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

²³ Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

¹⁰ Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

¹⁰ І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.

⁴³ І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похований у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

¹⁷ Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,

²⁸ і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

⁶ Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,⁷ які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?⁸ Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,⁹ бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,¹⁰ щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

¹⁴ Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

⁴⁸ Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

⁸ Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

⁸ Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!

¹⁰ Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!¹¹ Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе...¹² Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!¹³ Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,¹⁴ підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!¹⁵ Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!¹⁶ Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись,

¹² І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

²⁰ то знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!...

¹⁸ Дамаск твій купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.¹⁹ Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, було це замінним крамом твоїм.²⁰ Дедан твій купець килимками до сідел при їждженні.²¹ Арабія та всі кедарські князі покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, ними торгівля твоя.²² Купці Шеви й Рами покупці це твої, коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій.²³ Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад це твої покупці.²⁴ Це твої покупці коштовним убранням: покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій.²⁵ Кораблі із Таршішу твої каравани, для краму твого замінного, і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів.²⁶ На воду велику тебе завели твої веслярі, і в серці морів східній вітер розіб'є тебе.²⁷ Багатство твоє та крам твій, і вироби твої замінні, мореплавці твої і твої щоглярі, ті, що латають пробої твої, і ті, що міняють замінний крам твій, і всі твої вояки, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, попадають в серці морів в дні упадку твого!²⁸ На лемент твоїх щоглярів затремтять вали морські,²⁹ і посходять з своїх кораблів усі веслярі, мореплавці, всі морські щоглярі, на землі постають.³⁰ І заголосять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої голови порохом пообсипають, у попелі будуть качатись!³¹ І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням....³² І пісню жалоби сини їхні здіймуть про тебе, і над тобою співатимуть жалібно: Хто інший, як Тир, посередині моря зруйнований?

¹⁸ І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

²⁷ І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, як каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі!

²¹ На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

²⁵ і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

¹⁶ Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,¹⁷ то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

⁷ І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.

¹⁸ Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє, і огнем Його заздрощів буде поїджена ціла земля, бо скінчення тільки приспішене зробить зо всіми мешканцями Краю цього.

³ І Тир твердиню собі збудував, і срібла нагромадив, як пороху, а щирого золота як багна на вулицях.

³ Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

⁸ А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

¹³ О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

¹⁶ До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

⁵ Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,⁶ страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...⁷ казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!⁸ Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

¹ Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!² Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

²⁸ І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

⁴ Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!

⁶ Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає,⁷ а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,

⁹ Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.

¹¹ Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.

⁸ бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні,

¹³ І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.

⁶ І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:⁷ Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.⁸ А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

¹⁵ І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?¹⁶ Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!¹⁷ А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.¹⁸ А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!¹⁹ І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!

³ І кликали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев'ятсот залізних колесниць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ.

⁷ Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

³ І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,⁴ то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення!

² Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

¹⁴ Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.¹⁵ Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...¹⁶ Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.¹⁷ Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,¹⁸ бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!¹⁹ Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,²⁰ вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

⁵ і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

⁷ І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

²² Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.²³ І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

¹⁰ А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

²⁷ І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені.

¹⁶ Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

⁹ О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

¹⁵ І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.¹⁶ Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

²⁸ Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

³⁰ щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.

⁶ Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

¹⁸ Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?...

¹⁵ А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

⁴ А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!...

⁴ якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,

³ А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!

⁸ І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя!

⁶ І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!...

¹⁴ Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.

⁶ Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

⁸ Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

¹² полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

⁸ Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

⁸ На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

²⁷ Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.

⁷ Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

⁹ Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

⁶ Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду,

⁷ Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

¹⁹ Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

²⁰ І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів.² Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...

³ Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,

⁸ бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

³ душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?⁴ Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

⁵ Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?

⁹ Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

¹¹ Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно...

⁸ І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

⁵ І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

¹⁵ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

¹⁴ то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

⁹ Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

¹¹ Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!