Matthew 22 Cross References - Ukrainian

¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.¹⁵ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.¹⁷ Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?¹⁸ А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?¹⁹ Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.²⁰ А Він каже до них: Чий це образ і напис?²¹ Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.²² А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.²³ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,²⁴ та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.²⁵ Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого.²⁷ А по всіх вмерла й жінка.²⁸ Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.²⁹ Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.³⁰ Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.³¹ А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.³³ А народ, чувши це, дивувався науці Його.³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.³⁵ І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.⁴⁰ На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.⁴¹ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,⁴² і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.⁴³ Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:⁴⁴ Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.⁴⁵ Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?⁴⁶ І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

¹⁵ Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.¹⁶ До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.¹⁷ І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

⁴³ А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.⁴⁴ Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.⁴⁵ Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!

³ І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.⁴ І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.⁵ Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;⁶ а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.⁷ А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.⁸ Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.⁹ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!¹⁰ І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

¹ Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.² Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.³ А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,⁴ та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.⁵ Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.⁶ А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?⁷ Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.⁸ Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.⁹ І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.¹⁰ Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.¹¹ А взявши, вони почали нарікати на господаря,¹² кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...¹³ А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?¹⁴ Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.¹⁵ Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші останніми!

²⁸ А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!²⁹ А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.³⁰ І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.³¹ Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.³² Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.³³ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.³⁴ Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.⁴⁰ Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?⁴¹ Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.⁴² Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.⁴⁴ І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.⁴⁵ А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.⁴⁶ І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

³³ І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.³⁴ І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

¹⁰ А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

¹⁶ Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.

¹⁰ Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.¹¹ Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!¹² А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.¹³ А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.¹⁴ Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.¹⁵ У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.¹⁶ Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.

²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

³¹ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.³² Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.³³ Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

⁴⁴ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,⁴⁶ а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.² П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.³ Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.⁴ А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.⁵ А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.⁶ А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!⁷ Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.⁸ Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.⁹ Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.¹⁰ І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.¹¹ А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!¹² Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!¹⁴ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

¹⁶ Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.¹⁷ І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.¹⁸ І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!¹⁹ А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!²⁰ І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.²¹ І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.²² І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.²³ І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.²⁴ Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!

²⁹ Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!³⁰ Він має рости, я ж маліти.

² Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.

²⁴ І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.²⁵ Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,²⁶ щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,²⁷ щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!²⁸ Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.²⁹ Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,³⁰ бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!³¹ Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.³² Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!

⁷ Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!⁸ І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих.⁹ І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова!

¹³ Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його.

¹¹ У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!

¹⁰ нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!¹¹ Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!¹² Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль,

²⁴ Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!²⁵ І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!²⁶ Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,²⁸ тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,²⁹ за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,³⁰ не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!³¹ І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,³² бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

¹ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.² Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.³ Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

¹⁵ Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні. Та ви не хотіли,

¹ О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!² Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!

¹⁶ Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!¹⁷ І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

⁴ І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати.

¹⁵ І посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно, говорячи: Верніться но кожен зо своєї злої дороги, та виправте вчинки свої, і не ходіть за іншими богами, щоб служити їм, і сидіть на тій землі, що Я дав вам та вашим батькам! Та не схилили ви свого уха, і не послухались Мене.

² Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам.

⁷ А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

⁷ Замовчи перед Господом Богом, бо близький день Господній, бо жертву Господь приготовив, посвятив Своїх покликаних.

² та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

⁶ але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.⁷ А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.

³⁴ Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

⁷ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.⁸ І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,⁹ а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

¹ І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.² І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.³ І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.⁴ І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.⁵ А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.⁶ І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

¹⁵ Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!¹⁶ Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.¹⁷ І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.

²⁸ І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

⁴⁰ Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

⁴⁵ Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

²¹ А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

²⁵ Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

¹⁷ А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!

¹⁷ І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

⁵ бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!

¹ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.² Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

¹ Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

¹ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.² І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.³ Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.⁴ Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.⁵ Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!⁶ І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.⁷ Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.⁸ А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.⁹ Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!¹⁰ А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:¹¹ Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!¹² Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!¹³ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!¹⁴ Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...¹⁵ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!¹⁶ Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

¹⁷ І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.

⁴⁶ І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,⁴⁷ і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

⁵⁰ То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.⁵¹ Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.⁵² Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?⁵³ І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.⁵⁴ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.⁵⁵ Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.⁵⁶ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.⁵⁷ Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

⁸ Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.

¹⁹ А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв.²⁰ А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса.

⁴⁶ Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

¹⁷ І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.¹⁸ Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.¹⁹ Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.²⁰ Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...²¹ А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.²² Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.²³ А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.²⁴ І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.²⁵ Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,²⁶ промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!²⁷ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!²⁸ Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!²⁹ Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.³⁰ І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,³¹ і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!

³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

⁷ Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.⁸ Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

¹⁴ І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

³⁴ І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

²⁴ Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,²⁵ і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

⁷ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

²⁴ Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!²⁵ І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

²² А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

³⁸ Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,³⁹ і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.

¹⁸ І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!¹⁹ А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!²⁰ І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.

²⁶ І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:²⁷ їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.²⁸ Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;²⁹ того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.³⁰ Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!³¹ Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,³² пам'ятайте про Лотову дружину!

¹³ А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

²⁵ І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!

⁴ Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?

⁶ Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

⁹ А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль.¹⁰ Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.

⁴ зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,

³ то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,

¹⁵ Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,¹⁶ бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.

¹⁰ Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.¹¹ Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.¹⁵ Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.¹⁷ Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.¹⁸ І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.

²² І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.²³ А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.²⁴ Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.²⁵ Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!

³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

³⁴ І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.³⁵ Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!³⁶ Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

¹⁹ Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.²⁰ Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.

² Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!³ А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.

¹ А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,² обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.³ І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

⁴⁰ І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.⁴¹ А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

⁵¹ О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!⁵² Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,⁵³ ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...⁵⁴ Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...⁵⁵ А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,⁵⁶ і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...⁵⁷ Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

¹ А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

¹⁴ Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,¹⁵ що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

⁴⁹ Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш,⁵⁰ народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий.⁵¹ І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе.⁵² І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій.⁵³ І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог.⁵⁴ Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог,⁵⁵ щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах.⁵⁶ Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги, зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою,⁵⁷ і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх.⁵⁸ Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконувати всі слова цього Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого,⁵⁹ то Господь наведе надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні.⁶⁰ І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе.⁶¹ Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Закону, наведе їх Господь на тебе, аж поки будеш ти вигублений.⁶² І позостане вас мало, замість того, що були ви, щодо численности, як зорі небесні, бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого.⁶³ І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмножував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас, і ви будете вирвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її.⁶⁴ І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, дереву та каменеві.⁶⁵ І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі.⁶⁶ І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя.⁶⁷ Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити.⁶⁸ І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, та не буде покупця... Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві.

⁵ Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!⁶ На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.⁷ Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!

² Підійміте прапора на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота!³ Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють.⁴ Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо!⁵ Приходять з далекого краю, із кінців небес, Господь і знаряддя гніву Його, щоб усю землю понищити!

²⁰ Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!²¹ І тобою поб'ю Я коня й верхівця, і тобою поб'ю колесницю й її візника!²² І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину!²³ І тобою поб'ю пастуха й його стадо, і тобою поб'ю селянина та запряг його, і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників!

²⁶ І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення.

¹¹ І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?

²⁵ І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.

² І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого.

¹ Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич.² І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста.

⁴⁰ Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?⁴¹ Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

⁴² і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

²¹ Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!

²⁴ І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...

¹⁶ Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

¹⁷ Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?¹⁸ А коли праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?

¹¹ А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

³⁷ Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.³⁸ І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

³⁵ А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

³⁶ Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!

⁵ А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!

⁴ Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони.

¹⁴ Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!

²⁰ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,²¹ на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:²² Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?²³ Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

¹ Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?² На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!³ При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:⁴ До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:⁵ Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!

⁴ Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:⁵ Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!⁶ Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

¹ О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!² Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!³ Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.

⁶ Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!⁷ Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!

²¹ Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє...

¹⁵ І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!¹⁶ Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.

⁴⁷ і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

⁴⁷ Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

⁸ Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,

³⁸ а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.⁴⁸ Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.² П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

¹⁰ І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.

⁹ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,¹⁰ ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!¹¹ І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

²¹ щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.

¹⁹ Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

¹⁴ Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили.¹⁵ Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само.

²⁰ Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви.²¹ І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.²² Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються,²³ а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.

⁹ І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду.

⁹ Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття.

⁶ І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель!

²² І сказав він тому, хто над царською шатнею: Винеси одежу для всіх тих, хто служить Ваалові. І той виніс їм ту одежу.

¹³ А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.¹⁴ Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.

¹ Збудися, збудись, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у щати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе!

³ щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!⁴ І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені.⁵ І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями!⁶ І будуть вас кликати: Господні, священики будуть казати на вас: слуги нашого Бога! Ви будете їсти багатство народів, і їхньою славою будете славитись.⁷ За ваш сором подвійний і за ганьбу та смуток, ваш уділ, тому то посядуть вони в своїм краї подвійне, радість вічна їм буде!⁸ Бо Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта довічного!⁹ І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь!¹⁰ Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!

⁶ І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...

²² Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

¹² І станеться часу того, і перешукаю Я з лямпами Єрусалим, і навіщу Я тих мужів, які задубіли на дріжджах своїх, що говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить.

³ А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.⁴ І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.

¹² У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

³⁰ Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.³² І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

²² А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,

¹⁴ але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!

⁵ Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

³ коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

²⁷ Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!

²⁴ і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.

¹⁰ та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її,¹¹ де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!

¹² Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.¹³ І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!

²³ а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.

⁴ Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони.⁵ Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами.

¹⁸ Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити.

¹⁵ Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!

⁸ І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих.

⁹ Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.

¹⁶ і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

⁴² Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.

²³ Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!

²⁶ Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,

²⁰ Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

¹³ А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

⁵⁰ Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

² та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.³ І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?⁴ Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!⁵ Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!⁶ Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.⁷ І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.⁸ І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.⁹ До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...¹⁰ І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.¹¹ І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

²⁰ Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!²¹ У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.²² Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!²³ Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

¹¹ знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.

¹² Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,

¹⁰ Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане... Бажання безбожних загине!

²⁰ І він наказав хоробрим військовим мужам, що були в його війську, зв'язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотючої огненної печі.

¹² Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...

²⁹ Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.

⁴² і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

⁵⁰ і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

⁵¹ І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

³⁰ А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

²⁸ Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

¹⁸ Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...

⁵⁴ Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...

¹¹ І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...

⁹ Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його,

⁴ Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд;

¹⁷ Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви!

⁶ І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.

¹³ люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік.

²⁷ І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.

¹³ Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.¹⁴ Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші останніми!

²² І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

²³ І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:²⁴ Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

¹⁰ Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.

¹⁴ Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні.

² Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

⁶ Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?

⁵ я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?⁶ Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:⁷ слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,

⁶ Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

³ Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,

²¹ хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою.

¹⁸ І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

¹⁰ Бо чув я обмову численних, ось острах навколо: Розкажіть, донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже: Може буде обманений і переможемо його, і помстимося над ним!

¹³ І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.¹⁴ Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?¹⁵ А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.¹⁶ І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.¹⁷ Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

⁵³ А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,⁵⁴ вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).

²⁰ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.²¹ І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.²² Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?²³ Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?²⁴ Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.²⁵ А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!²⁶ І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

³ Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

⁹ що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть.

¹⁴ І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!

²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

⁹ Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,

² Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

²¹ ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

¹³ Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві...¹⁴ І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти,¹⁵ і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!

³ Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!⁴ Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!⁵ Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.

³⁰ А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?³¹ І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.

⁹ Почуйте ж це, голови дому Якового та начальники дому Ізраїля, які нехтують справедливість, а все просте викривлюють,¹⁰ вони кров'ю будують Сіона, а кривдою Єрусалима.¹¹ Його голови судять за хабара, і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його, хоч на Господа вони опираються, кажучи: Хіба не Господь серед нас? Зло не прийде на нас!¹² О так, через вас Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться, а гора храмова стане взгір'ями лісу...

⁶ Закон правди в устах його був, і не знайшлась на губах його кривда, у мирі й простоті ходив він зо Мною, і багато-кого відвернув від вини.

⁹ Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви, та не безсторонні в Законі.

¹¹ Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!¹² Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.

²⁴ та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

¹⁸ А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

⁴⁹ І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

⁶ Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити.

¹⁵ А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

¹⁷ І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?

¹⁴ Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

⁴⁰ І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

²¹ І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

¹⁸ Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.

⁶ Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

³⁷ Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.

¹⁷ Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

² але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

¹⁶ Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

¹⁰ Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.

⁶ Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

⁴ але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

¹⁷ А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

²⁰ Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!

¹⁴ Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях,¹⁵ то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, що він не брат твій.

¹³ А тепер щоб було відоме цареві, що коли тільки це місто буде збудоване, а мури закінчаться, вони не будуть давати ані данини, ані податку, ані мита, а це буде шкодити царському прибуткові.

²⁴ І вас завідомляємо, що всі священики та Левити, співаки, придверні, храмові підданці та працівники того Божого дому вільні, данини, податку, чи мита не належить накладати на них!

⁴ І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.

³⁷ І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!

² та й сказали до пророка Єремії: Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас...³ І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо.

²⁰ Бо ви зблудилися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, і ми зробимо.

²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?

¹ І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.

¹ У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,

¹² Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.¹³ Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.¹⁴ Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!¹⁵ Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!

³⁷ Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

⁷ А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...

⁸ бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.

²² Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

⁶ Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.⁷ Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь.

¹ І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.² А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.³ А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.

³ І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?

⁸ І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?

⁵ Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

²² Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

⁴⁷ А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

²³ Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

²⁵ і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

⁶ Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

⁹ До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

²⁸ А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

² Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

⁶ І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!

²⁴ Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

²¹ Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,

¹⁶ Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й сказали цареві Навуходоносорові: Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово.¹⁷ Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю!¹⁸ А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!

¹⁰ Тому цар Дарій написав це писання та заборону.¹¹ А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.

²⁰ Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями.²¹ А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?²² Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи!²³ Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.

⁶ Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм?⁷ На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете: Чим Тебе ми зневажили? Тим, що кажете ви: Трапеза Господня вона погорджена!⁸ І коли ви проносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підійме обличчя твоє? промовляє Господь Саваот.

⁸ Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами!⁹ Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!¹⁰ Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?

¹⁰ Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?²⁶ А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!²⁷ Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...

³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

² І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

¹⁹ І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

²⁹ Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

⁷ Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь.

¹³ Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,¹⁴ чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.¹⁵ Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,¹⁶ як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.¹⁷ Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

⁴ Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.⁵ Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

³³ А народ, чувши це, дивувався науці Його.

⁴⁶ І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

¹² І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

¹⁵ бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші.

¹⁰ Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.

⁶ Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.

⁷ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?

⁶ Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!

¹⁸ І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:¹⁹ Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.²⁰ Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.²¹ Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.²² І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.²³ А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.²⁴ Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?²⁵ Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.²⁶ Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,²⁷ Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

²⁷ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,²⁸ та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.²⁹ Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.³⁰ І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.³¹ І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.³² А по всіх умерла й жінка.³³ А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.³⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.³⁵ А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,³⁶ ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.³⁷ А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.³⁹ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!⁴⁰ І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

¹ А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

¹⁷ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

⁶ І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!⁷ Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.⁸ Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

¹² Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?¹³ Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!¹⁴ оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

¹⁸ що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують.

⁸ І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.

¹¹ І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

⁵ Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її.⁶ І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля.⁷ А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й скаже: Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене.⁸ І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: Не хочу взяти її,⁹ то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата.¹⁰ І буде зване ім'я його в Ізраїлі: Дім роззутого.

¹¹ А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

²¹ Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

¹⁹ Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

⁴⁶ Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?

²⁸ та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

¹⁹ Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.²⁰ Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.²¹ Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.²² І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.²³ А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

²⁹ Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.³⁰ І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.³¹ І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.³² А по всіх умерла й жінка.³³ А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

¹⁴ Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

²⁵ Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху²⁶ цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,²⁷ сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

⁹ Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!¹⁰ Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!¹¹ Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

¹⁵ А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

¹⁴ Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.¹⁵ Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

²⁵ Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!²⁶ Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

⁸ Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.

¹⁹ Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

¹ Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!² Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

¹⁷ О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого!

² І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.³ А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.

¹⁴ З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!

³⁷ Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

⁴⁴ І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.⁴⁵ Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

⁹ Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.

⁸ Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

⁴ А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.

²¹ Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

²⁰ Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!

⁷ Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.

⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

¹⁰ Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

³⁸ Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,

²⁴ Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?²⁵ Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

²⁷ їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.

³⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.³⁵ А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,³⁶ ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

²⁸ Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,²⁹ і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.

²⁹ А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,³⁰ а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,³¹ а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.

¹ Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.² Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.

⁹ І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду.¹⁰ І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть!¹¹ І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч.

¹⁰ І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва.

¹³ Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

³ А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

⁷ Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...

¹⁶ та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

⁴² Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

⁶ І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

¹⁵ І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.¹⁶ Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті.

³⁷ А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

³² Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути...

¹⁶ Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

²⁸ І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.²⁹ Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

²² А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

² Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

¹⁷ Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

⁴⁷ Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

²² І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

⁴⁶ Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...

⁵ Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили.⁶ Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний!⁷ І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось.

¹⁴ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?...

³ Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.⁴ А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.⁵ А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.

²⁸ А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?²⁹ Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.³⁰ І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!³¹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

⁴⁷ Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?⁴⁸ Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!⁴⁹ А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,⁵⁰ і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

²⁴ Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.²⁵ Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.²⁶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.²⁷ Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:²⁸ Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

²³ І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.²⁴ Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,²⁵ згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.²⁶ І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.²⁷ І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.²⁸ Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

²⁸ кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!²⁹ Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.³⁰ І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...

¹⁸ А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

² І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?

³⁰ А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.³³ Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.³⁴ І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.³⁵ А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?³⁷ А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

⁴⁵ Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!⁴⁶ А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!

⁵² Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!

³ Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?

¹³ Законника Зину та Аполлоса вишли квапливо вперед, щоб для них не забракло нічого.

¹² Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, як чуже пораховане буде!

¹⁹ Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.²⁰ Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

²³ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.²⁴ Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!

²⁸ А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?²⁹ Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.³⁰ І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!³¹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!³² І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,³³ і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

⁴² Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!

⁵ І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

¹² А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,

⁶ І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі.

²⁹ Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.³⁰ І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

³³ і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

¹⁶ Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.¹⁷ А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

² Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо.³ Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі.⁴ Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша.⁵ А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?

¹⁸ Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!¹⁹ Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

³¹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

⁹ Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!¹⁰ Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.

² Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.

¹⁴ Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!

¹⁰ Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

⁸ Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.

¹² Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

¹⁷ Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.

¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.²⁰ Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.²¹ А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.

⁹ Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!

⁵ Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.

⁷ Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!⁸ Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!⁹ Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили.¹⁰ Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.¹¹ Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!

¹⁹ Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.²⁰ Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?²¹ І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!

¹⁵ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

³⁵ Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?³⁶ Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!³⁷ Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

⁴¹ І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?⁴² Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,⁴³ поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!⁴⁴ Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

¹³ І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?¹⁴ Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій! Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.

⁶ Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!⁷ Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

¹ І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його.² І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього.³ Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати,⁴ але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

⁵ Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить.⁶ За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша.

²³ І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!²⁴ А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав!

¹¹ Того дня Я поставлю упалу Давидову скинію і проломи в ній загороджу, і поставлю руїни його, і відбудую його, як за днів стародавніх,

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?⁵ Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:⁶ І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

²⁷ Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

³³ А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

¹³ Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?¹⁴ Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.¹⁵ Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?¹⁶ А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

⁹ А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

⁶⁹ Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,⁷⁰ як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

⁴⁹ Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!

⁶⁸ Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.⁶⁹ Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

⁴¹ Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?⁴² Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?

²⁸ А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

²² А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.²³ За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

⁹ Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,¹⁰ щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,¹¹ і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

⁷ Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав.⁸ Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,⁹ щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,¹⁰ щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті,¹¹ де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!

⁴ Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.⁵ І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.⁶ Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!⁷ Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,

¹² І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!¹³ І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!¹⁴ А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!

² Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику!

³⁶ Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

²⁶ І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.²⁷ І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,

¹⁶ Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,

³⁰ А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,³¹ у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

⁷ Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

²¹ Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.

¹⁰ Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми,

² І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий.

¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

⁸ Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!⁹ Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

⁹ Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

¹ Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!

¹ Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!² Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?³ Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...⁴ Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!⁵ Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!⁶ І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

³⁴ Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,³⁵ доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

² Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,

²⁵ Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

⁸ Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,

³ Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

¹³ Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

¹² А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,¹³ далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

² дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

¹⁹ І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його.

¹¹ І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.¹² І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.¹³ І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.¹⁴ Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне.¹⁵ А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

⁵⁸ Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

³ про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,⁴ і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

⁵ що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

⁶ Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,⁷ але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,⁸ Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

¹⁶ Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!

¹⁴ А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,

¹⁶ Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!

¹⁵ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...¹⁶ Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

² Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!³ Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.⁴ Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.⁵ Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.⁶ Підставив Я спину Свою тим, хто б'є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.⁷ Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.⁸ Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!⁹ Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим?

²⁷ І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

³⁴ Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

¹⁷ А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

⁶ І вони не могли відповісти на це.

⁴⁰ І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

⁷ А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...⁸ І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...⁹ А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

¹⁴ Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.