Matthew 25:14 Cross References - Ukrainian

¹⁴ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

³³ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

¹⁴ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.¹⁵ І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.¹⁶ А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.¹⁷ Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.¹⁸ А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.¹⁹ По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.²⁰ І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.²¹ Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!²² Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.²³ казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!²⁴ Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.²⁵ І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...²⁶ І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?²⁷ Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.²⁸ Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.²⁹ Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.³⁰ А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

³⁴ Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати.

¹ Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.² І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.³ І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.⁴ Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.⁵ І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?⁶ А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.⁷ А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.⁸ І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.⁹ І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.¹⁰ Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.¹¹ Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?¹² І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

¹² Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.¹³ І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.¹⁴ Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.¹⁵ І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.¹⁶ І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.¹⁷ І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.¹⁸ І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.¹⁹ Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.²⁰ І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.²¹ Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.²² І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.²³ Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?²⁴ І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.²⁵ І відказали йому: Пане, він десять мін має.²⁶ Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

⁹ І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

⁶ І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,⁷ а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,⁸ коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!

⁵ Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.

¹ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;² а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

⁴ Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.

⁷ І кожному дається виявлення Духа на користь.⁸ Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,⁹ а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,¹⁰ а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.¹¹ А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.¹² Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.¹³ Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.¹⁴ Бо тіло не є один член, а багато.¹⁵ Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?¹⁶ І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?¹⁷ Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?¹⁸ Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.¹⁹ Якби всі одним членом були, то де тіло було б?²⁰ Отож, тепер членів багато, та тіло одне.²¹ Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.²² Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.²³ А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,²⁴ а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,²⁵ щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.²⁶ І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.²⁷ І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!²⁸ А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.²⁹ Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?

¹¹ І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,

⁹ Будьте гостинні один до одного без нехоті!¹⁰ Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.¹¹ Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.