Acts Cross References - UkrainianNT

¹ Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав,² аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;³ перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;⁴ і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чуди від мене.⁵ Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.⁶ Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське?⁷ Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї.⁸ А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.⁹ І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.¹⁰ І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,¹¹ котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.¹² Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.¹³ І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.¹⁴ Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.¹⁵ І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):¹⁶ Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.¹⁷ Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.¹⁸ Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.¹⁹ І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.²⁰ Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.²¹ Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,²² почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.²³ І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.²⁴ І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,²⁵ приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.²⁶ І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.²⁴ І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.

⁵ сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

³ то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

²⁴ Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

²³ А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв,

²¹ Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне.²² І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.²³ І блажен, хто де зблазнить ся мною.

¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

³² Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.³⁴ Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?³⁵ Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?³⁷ Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.³⁸ Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

¹⁹ Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.²⁰ Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.²¹ Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав

²² Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,

²¹ На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;²² котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;²³ котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

¹⁶ І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.

¹ І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.² На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його;³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

²⁸ Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.

¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,²⁰ навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь.

¹⁴ І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,¹⁵ і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.¹⁶ І дав Симонові імя Петр;¹⁷ та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;¹⁸ та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,¹⁹ та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

³⁰ І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

¹⁵ І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.¹⁷ Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;¹⁸ гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.¹⁹ Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

¹³ А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:¹⁴ Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,¹⁵ Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,¹⁶ Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

⁵¹ І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

¹⁶ І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.

³⁴ Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.

⁶² Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,

¹⁸ Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.

²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

¹³ Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

²¹ Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.

⁹ І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.

¹¹ котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.

¹³ І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

³⁸ Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

⁴⁰ Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним⁴¹ не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.⁴² І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

¹ Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

²⁰ збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;

⁸ Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.⁹ (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?¹⁰ Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

¹⁶ І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, справдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.

¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,²⁰ куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

²⁴ Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

²² котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і власті і сили.

² щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,

¹ Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, що має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові,

⁷ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по середині раю Божого.

¹¹ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.

¹⁷ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на камені нове імя написане, котрого ніхто не знає, тільки, хто приняв.

²⁹ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

¹³ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

¹⁶ Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх.

²² Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

¹⁴ А мур города мав дванайцять підвалин, а на них імена дванайцяти апостолів Агнця.

² і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

² І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти.

⁴³ Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

⁹ Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

¹⁶ Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус.¹⁷ І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

¹⁰ Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.¹¹ А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.¹² Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.¹³ І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.¹⁴ Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

²⁰ Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,²¹ анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

¹ Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.² Знайшли ж камінь відкочений від гробу.³ І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.⁸ І згадали слова Його,⁹ і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.¹¹ І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.¹² Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.¹³ І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.¹⁵ І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.¹⁶ Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.¹⁷ Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?¹⁸ Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,²⁰ як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.²¹ Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.²⁴ І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.²⁵ І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.²⁸ І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.³⁰ І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.³¹ їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.³² І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?³³ І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,³⁴ як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).⁴³ І взявши, їв перед ними.⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.³ Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.⁶ Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,⁷ а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.¹⁰ Пійптли ж тодї ученики знов до себе.¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.¹⁶ Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.²¹ Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.

²⁶ А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.

¹ Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так.

¹⁴ Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.

³¹ Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

³¹ проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

¹⁷ Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

⁵ і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,⁷ Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.

¹³ котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї,

¹² щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.

¹ Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя -

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

¹³ Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

¹² бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

³⁹ Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік,

²⁶ Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам.²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

²⁶ Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

⁷ Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.⁸ А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:⁹ за гріх бо не вірують у мене;¹⁰ за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;¹¹ за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.¹² Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині.¹³ Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.¹⁴ Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.¹⁵ Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

²² І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.

³³ Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

⁴¹ не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

¹¹ Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.

⁸ Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

¹⁶ озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

³¹ І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.

¹ А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі.² І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи.³ 1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. ⁴ І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

¹⁶ А єсть се, що промовив пророк Йоіл:¹⁷ І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;¹⁸ і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.¹⁹ І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.²⁰ Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.²¹ І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

⁴⁵ І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.

¹⁵ Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.¹⁶ Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.

⁴ Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.

¹³ Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.

⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

²¹ Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

³ Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

¹² Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

²⁰ Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

¹¹ Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

²⁹ І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

²¹ Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?

²³ І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.

³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій.

⁴⁰ тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

³² Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

²⁴ І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

²⁶ і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх,

¹⁰ щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї,

¹ Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати.² Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде.

¹⁵ котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар вад царями і Пан над панами;

¹ Се ж відай, що в послїдні днї настануть Бремена люті.

¹⁴ І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.

¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

¹⁵ І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.

³⁵ І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

¹⁹ Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

²⁷ І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

⁵ Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.

²² почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.

³² Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

¹⁵ а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

³³ І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

³² І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

⁸ Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

¹ Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

⁵ І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.⁶ І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.⁷ З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.⁸ І стались радощі великі в городі тому.⁹ Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.¹⁰ На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.¹¹ Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.¹² Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.¹³ Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.¹⁴ Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,¹⁵ котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.¹⁶ (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)¹⁷ Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.¹⁸ Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,¹⁹ говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.²⁰ Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.²¹ Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.²² Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.²³ Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.²⁴ Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.²⁵ Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

³⁸ Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.³⁹ І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.⁴⁰ Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним⁴¹ не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

¹⁵ Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.

¹⁸ Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове.

²³ коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.

³ І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисяч двісті шістьдесять, з'одягнені у веретища.⁴ Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять.⁵ А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий.⁶ Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть.

¹⁹ Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

²⁷ І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

² аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;

⁸ Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.⁹ (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?¹⁰ Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)¹¹ І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,¹² на звершенне сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,

⁷ Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.

¹² І почули голос великий з неба, що глаголав їм: Зійдіть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх.

⁴ Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві.

² й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

³ Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.

⁵ І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.

³ Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!

³⁰ І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.

⁴ Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні.

¹⁴ І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.

²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.

³⁰ І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

³¹ Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;

²⁶ І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

⁷⁰ Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

³ І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.

⁷ Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?

¹² І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?

¹⁰ і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

¹⁶ Сам бо Господь з повелїннем, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;

⁷ а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили,⁸ в огні поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа.⁹ Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,¹⁰ як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.

¹ А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

³⁰ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

³⁷ Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

¹⁸ Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.

¹⁸ І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.¹⁹ І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.²⁰ Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним.²¹ І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.²² Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

⁹ І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.

¹⁴ І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

³⁷ І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

² А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.

¹⁵ І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

³³ І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

²⁷ А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.²⁸ І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.²⁹ і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.

¹² І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

⁴⁰ Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.⁴¹ Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).⁴² І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).⁴³ Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.⁴⁴ Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.⁴⁵ Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.⁴⁶ І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!

⁵ Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?⁶ Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.⁷ Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

¹⁶ Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

²¹ Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.²² Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

²³ Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.²⁴ Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.²⁵ Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

¹⁷ Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.

²⁵ Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.²⁶ Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?²⁷ Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.

²⁶ А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.²⁸ І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.²⁹ Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.

² Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.¹⁶ Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.¹⁸ Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш.¹⁹ Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною.²⁰ І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?²¹ Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?²² Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною.²³ І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?²⁴ Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його.

¹⁴ Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

³⁸ Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

¹ Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.² І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.³ Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.⁴ Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.⁵ Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.⁶ Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.⁷ І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,⁸ і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.⁹ І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.¹⁰ А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.

¹³ Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

¹⁹ Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

³² Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.³³ Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.³⁴ І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.³⁵ І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.³⁶ Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.³⁷ Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.³⁸ Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.³⁹ Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна.⁴⁰ Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.⁴¹ Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.⁴² І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа.⁴³ Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).

⁹ Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.¹⁰ Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,¹¹ і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,¹² в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.¹³ І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.¹⁴ Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.¹⁶ Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.¹⁷ Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,¹⁸ і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?¹⁹ Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.²⁰ Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.²¹ Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?²² Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.²³ Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.²⁴ А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.²⁵ Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.²⁶ Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.²⁹ Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?³⁰ І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.³¹ і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.³² Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.³³ Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

² Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,³ а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)

¹⁷ Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.

⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.⁸ І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.¹⁰ Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.¹¹ Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

¹³ Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

⁸ Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.

⁷ Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.

¹⁹ Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

⁹ і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;

¹ Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.

¹ Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя -² (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам;)³ що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом,⁴ І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.⁵ І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і ніякої у Нього темряви.

¹ Старець - вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),² задля правди, що пробував в нас, із нами буде по вік:³ Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.⁴ Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.⁵ І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.⁶ І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.⁷ Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.⁸ Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.⁹ Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина.¹⁰ Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте того у хату, і не витайте його;¹¹ хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.¹² Маючи много вам писати, не схотів на папері і чорнилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.¹³ Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.

¹ Старець - Гайові любому, котрого люблю істино.² Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.³ Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.⁴ Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.⁵ Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,⁶ котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.⁷ Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;⁸ тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.⁹ Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.¹⁰ Тим, коли прийду, згадаю про його діла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.¹¹ Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.¹² Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.¹³ Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;¹⁴ надію ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо.

¹ Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, - покликаним, од Бога Отця оеьвяченним, а Ісусом Христом охороненим:

¹ Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, що має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові,² котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видів.³ Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький.

⁴⁶ Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?⁵⁶ хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?

¹⁹ Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.²⁰ Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

²² і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

⁵⁵ Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

³¹ Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.³² І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.³³ І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?³⁴ І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!³⁵ Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

⁴⁰ Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

¹ І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.

² і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,³ і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.

¹ Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

⁴⁹ Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

⁵⁵ Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.²⁶ Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

¹ А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі.

⁴² Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.

⁴⁶ І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця,

²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.²⁹ І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,³⁰ і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.³¹ А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

⁴ Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.

¹² в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,

¹⁸ Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,

² В молитві кріпіть ся, пильнуюча в ній з подякою,

³¹ Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.

³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

¹² Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.¹⁶ Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

²³ І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?

²⁰ Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.

⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,

¹³ І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному.

⁴⁷ Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.

⁵⁴ Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

⁵⁶ Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

³⁶ Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

⁴³ І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

⁴⁷ Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.

³⁵ Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,

³⁸ щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

² Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.³ Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.⁴ Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?⁵ Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.⁶ Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.⁷ Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.⁸ Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.

²⁸ Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.²⁹ Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.³⁰ Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

³⁶ Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.

²⁰ Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.

²³ Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

²⁹ Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.³⁰ Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,³¹ предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння.

³⁷ Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

² Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,

¹⁵ Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

²⁶ Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.²⁷ Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,²⁸ і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.²⁹ Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;

⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

¹ Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.

¹ Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня.

⁶ Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять.

¹⁷ Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.

²⁵ І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,

⁷ Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,⁸ не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,

¹¹ дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;

²¹ Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.

⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

¹⁹ та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

¹⁶ Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.⁷¹ Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.

¹² Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

²⁵ приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.

²⁵ Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.

²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

¹⁹ І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.

¹ Тим же то, маючи се служенне, яко же помилувані, не слабнемо,

¹⁸ Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.

¹⁵ і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.

¹⁴ Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,¹⁵ каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.⁷ Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.⁸ Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,¹⁰ і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

¹⁵ котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,¹⁶ тільки ж мав кару за своє беззаконне, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.

¹⁵ Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня,

⁴⁰ Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:

⁴² А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

³³ що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.

¹ Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.² Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

¹ Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.² Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.³ Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.⁴ яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.⁵ За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.⁶ Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.⁷ Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.⁸ Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.⁹ Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹ Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській,² і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.³ Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.⁴ Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниш своїй; а їдою його була сарана та дикий мед.⁵ Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,⁶ і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої.⁷ Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва?⁸ Принесіть же овощ достойний покаяння;⁹ і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.¹⁰ Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.¹¹ Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.¹² У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.¹³ Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.¹⁴ Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?¹⁵ Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо тав годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.¹⁶ І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.¹⁷ І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

¹ Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,² як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.³ Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.⁴ Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів.⁵ І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої.⁶ Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед;⁷ і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.⁸ Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

¹ У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,² за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.³ І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів,⁴ як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.⁵ Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;⁶ і побачить усяке тіло спасеннє Боже.⁷ Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?⁸ Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові.⁹ Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.¹⁰ І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ?¹¹ Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.¹² Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?¹³ Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.¹⁴ Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.¹⁵ Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він,¹⁶ озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;¹⁷ котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.¹⁸ І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

²⁸ Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.²⁹ Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта.³⁰ Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.³¹ І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.³² І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.³³ І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.³⁴ І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.³⁵ Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;³⁶ і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.³⁷ І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.³⁸ І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?³⁹ Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.⁴⁰ Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.⁴¹ Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).⁴² І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).⁴³ Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.⁴⁴ Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.⁴⁵ Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.⁴⁶ І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! ⁴⁷ Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.⁴⁸ Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.⁴⁹ Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.⁵⁰ Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.⁵¹ І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.

⁸ А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.⁹ І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.

²⁴ перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.²⁵ Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

³ то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

²⁶ І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

²² Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,

¹² Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.¹³ А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

²⁴ Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:²⁵ бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

⁶ котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.

² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.³ Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

²³ Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

⁸ І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

²⁷ Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

¹³ І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

²³ І діти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я досліджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим.

⁴¹ Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

⁴⁶ І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

²⁴ Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

²⁷ А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

¹⁶ Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.¹⁷ Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.¹⁸ Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.¹⁹ І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.²⁰ Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.²¹ Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,

⁵ (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

⁸ (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

³ і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.⁴ Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекельної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;⁵ і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;⁶ і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,

⁶ І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив.⁷ Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад;

¹⁹ А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.