Acts 11 Cross References - UkrainianNT

¹ Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.² І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,³ кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.⁴ Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:⁵ Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.⁶ Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.⁷ І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.⁸ Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.⁹ Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,¹⁰ Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.¹¹ І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.¹² Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;¹³ і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.¹⁴ Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.¹⁵ Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.¹⁶ Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.¹⁷ Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?¹⁸ Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!¹⁹ Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.²⁰ Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.²¹ І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.²² Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;²³ котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.²⁴ Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.²⁵ Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,²⁶ і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.²⁷ Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.²⁸ Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.²⁹ З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.³⁰ Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

⁵ І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

¹⁴ Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,¹⁵ котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

³⁴ Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,³⁵ а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.³⁶ Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);³⁷ ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан,³⁸ Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

²⁷ Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

³ Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.

⁷ Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,⁹ а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.¹⁰ І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.¹¹ І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

¹⁷ анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.¹⁸ Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.¹⁹ Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.²⁰ Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.²¹ Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,²² був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

⁹ Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.

⁴⁵ І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.

¹ І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.

⁵ Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

²⁰ Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.²¹ Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.²² Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.²³ Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.

¹² Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.¹³ Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.¹⁴ Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?

² І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.

²³ Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.

²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

⁴⁸ І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.

¹¹ Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.

¹² Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.

¹⁰ Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте того у хату, і не витайте його;

³ то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

¹⁰ Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.

⁹ Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.¹⁰ Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,¹¹ і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,¹² в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.¹³ І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.¹⁴ Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.¹⁶ Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.¹⁷ Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,¹⁸ і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?¹⁹ Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.²⁰ Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.²¹ Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?²² Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.²³ Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.²⁴ А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.²⁵ Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.²⁶ Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.²⁹ Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?³⁰ І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.³¹ і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.³² Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.

⁵ Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.⁶ Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.⁷ І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.⁸ Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.⁹ Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,¹⁰ Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.¹¹ І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.¹² Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;¹³ і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.¹⁴ Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

¹⁷ І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,

¹ Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього.² Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.³ І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),

²⁰ І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.

⁴ Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.

² І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

¹⁴ Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

¹⁴ Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.

¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

³⁴ Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,³⁵ а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

⁵ осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

¹³ Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту;¹⁴ то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

³⁸ Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.

¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

⁸ Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.

¹⁰ Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.¹¹ Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,¹² І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.

¹⁷ Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,¹⁸ і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?

²⁰ Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

¹³ Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

²⁹ Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

¹⁹ Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.²⁰ Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.

² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

⁴ Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

⁶ Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.⁷ Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

² не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настав день Христів.

¹⁷ А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чув, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.

⁴³ Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).

³ Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!⁴ Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.⁵ Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.⁶ Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

²² Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.

¹¹ І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.

¹⁴ Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне?

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

¹⁰ прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

⁵³ Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

⁶³ Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

⁶⁸ Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,

⁵⁰ І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

³⁹ Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

² побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.

⁶ Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

³² Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.³³ Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

⁴³ Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

¹⁵ Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

³¹ Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.³² І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.³³ І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.³⁴ І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

⁸ Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.

¹⁶ Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

⁹ щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.¹⁰ Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне.

¹⁶ Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

⁹ Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.¹⁰ Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.

² І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи.³ 1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. ⁴ І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.⁵ Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.⁶ Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.⁷ Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?⁸ Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,⁹ Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,¹⁰ і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,¹¹ Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?¹² Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?

³¹ А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

³⁴ Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,³⁵ а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.³⁶ Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);³⁷ ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан,³⁸ Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.³⁹ І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.⁴⁰ Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним⁴¹ не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.⁴² І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.⁴³ Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.⁴⁴ Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його.⁴⁵ І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.⁴⁶ Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр:

⁶ І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

¹¹ Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.

⁸ Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

¹⁶ озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

⁸ І згадали слова Його,

²⁶ Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:

³³ І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.

²⁶ Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам.

⁴ Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.

⁵ Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.

² рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж жазали йому: Ба й не чували, чи е Дух сьвятий.³ І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.⁴ Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.

³⁵ У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.

¹³ Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.

⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,⁶ котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого,

¹ Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу,

¹⁴ Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.¹⁵ Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

³⁹ коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

⁴⁷ Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?

¹⁵ Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.

⁸ І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

¹⁵ Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.¹⁶ Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

²⁰ Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?²¹ Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?²² Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,²³ і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,²⁴ як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?²⁵ Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.²⁶ І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

³⁴ Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?³⁵ або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?³⁶ Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

¹⁹ Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

²⁶ Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.

³¹ Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

¹ Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

⁴⁷ Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.⁴⁸ Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

²¹ сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

²⁰ Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.

²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.

¹⁷ вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,¹⁸ відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.¹⁹ Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,²⁰ а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

²⁹ Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;³⁰ яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

³⁰ Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

¹² Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.¹³ Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

⁹ а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.¹⁰ І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.¹¹ І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.¹⁴ Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати.¹⁵ Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога,¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

¹⁸ Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

¹⁰ Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить.

²⁴ і прославляли у мені Бога.

²⁶ Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.²⁷ Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

¹¹ Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;¹² що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї.¹³ Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.¹⁴ Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;¹⁵ вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,¹⁶ і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;¹⁷ і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,¹⁸ тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

⁵ котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,⁶ що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте,⁷ котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди,²⁶ і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

¹⁶ Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.¹⁷ Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

⁶ а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого,

³⁵ Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?

³⁶ Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

¹ Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.² Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему³ Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,⁴ Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

²⁶ і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.²⁷ Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

¹ Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

⁴⁶ Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

²² Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,

³⁵ Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

³⁹ Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

²² А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.

² І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.

¹⁶ Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.

¹¹ Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.

³² Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

¹⁰ і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

⁴² І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

⁹ Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.

⁵ І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

³⁵ Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.

²⁰ І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

²⁹ І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

¹⁸ Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.

²³ ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,²⁴ самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

² Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого.

⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

⁶⁶ І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

⁴⁷ хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

⁴ Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

¹⁴ І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

⁷ І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.

³⁵ І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.

²⁴ Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

¹⁹ То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

⁶ Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.⁷ Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.

⁵ Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.

⁹ Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,¹⁰ і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

³⁶ Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,³⁷ мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

¹⁴ Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

²⁷ Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.

¹ Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.³ Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

² Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.

³⁵ Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.³⁶ По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.³⁷ Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.³⁸ Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.³⁹ Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

⁶ Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,

²⁴ Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

⁵ Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.

³¹ Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,³² і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

⁴ Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати.

⁴³ Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

²² укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

²⁶ а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.

⁴⁰ Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,

²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

³² А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.

⁵⁸ Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.

¹⁷ Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.

⁶ що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дав овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї,

³ без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,⁴ знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.

² і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій,³ щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.⁴ Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.⁵ Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.

⁴ бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,⁵ згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

¹⁰ Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

¹⁹ Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,²⁰ дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,²¹ і Єрея великого над домом Божим,²² приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;²³ держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)²⁴ і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,²⁵ не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.²⁶ Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

³² Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,³³ то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.³⁴ Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.³⁵ Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.³⁶ Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.³⁷ Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.³⁸ "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."³⁹ Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.

⁴ чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї,⁵ то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,⁶ а в розумі вдержанне, а у вдержанню терпінне, а в терпінню побожність,⁷ а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх).⁸ Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.⁹ У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

¹⁷ Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;¹⁸ а ростіть в благодаті і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

²⁸ Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході.

⁴ Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.

³⁵ Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.

¹⁷ Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

⁵⁰ І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

¹² І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.

³ Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.

⁵ І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,

⁸ Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

³¹ Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.

²¹ І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

¹⁶ На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

⁷ Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.

¹⁵ Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога,

¹¹ Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,

³⁰ Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.

³⁹ Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.

¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

²⁰ Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

²² Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

²⁷ Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

¹ Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

²³ Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

²⁸ Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.

¹⁷ Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.

¹⁸ Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

¹² Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.

²³ Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

¹⁵ від котрого всяке отцївство на небесах і на землі зветь ся,

¹⁴ Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся.

¹⁶ коли ж яко Християнин, то нехай ве соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.

²⁷ Та помазаннє, котре ви прйняли від Нього, в вас пробував, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазавше навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.

¹⁸ Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно еорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив.

³⁴ Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

¹⁷ І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

³² Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.

⁴ І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.

⁹ Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.

²⁸ І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

³² І духи пророцькі пророкам корять ся.

¹¹ І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,

¹⁴ І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.

¹ Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну.

¹ У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,

² І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них.

¹⁰ Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.

²⁹ І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);³⁰ того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.³¹ Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.³² Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.³³ Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.

⁴⁴ І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне;⁴⁵ і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба.

³⁴ Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

²⁶ і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

²⁵ Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.²⁶ Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.²⁷ Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.

⁵ не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

¹ Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.² Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.

² що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх.³ Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.⁴ З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим.

¹² Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав.¹³ (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:¹⁴ в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,

¹ Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам:² бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.

¹⁰ тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

⁵ Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе."⁶ Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?"

⁹ Будьте гостинні один для одного без дорікання.¹⁰ Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої.¹¹ Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.

²⁵ Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.

⁴ Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

⁶ І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.

²³ написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

⁴ Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.

¹⁷ З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.

¹⁸ Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.

³ Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.⁴ Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть.

¹⁷ Бо благанне таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас.¹⁸ Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах.¹⁹ Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,²⁰ остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо,²¹ промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.

¹⁷ Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.

¹⁹ На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках.

⁵ На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив до всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.

¹⁴ Чи хто нездужав між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;

¹ Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:

¹ Старець - вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),² задля правди, що пробував в нас, із нами буде по вік:³ Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.⁴ Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.⁵ І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.⁶ І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.⁷ Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.⁸ Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.⁹ Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина.¹⁰ Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте того у хату, і не витайте його;¹¹ хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.¹² Маючи много вам писати, не схотів на папері і чорнилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.¹³ Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.

¹ Старець - Гайові любому, котрого люблю істино.² Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.³ Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.⁴ Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.⁵ Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,⁶ котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.⁷ Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;⁸ тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.⁹ Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.¹⁰ Тим, коли прийду, згадаю про його діла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.¹¹ Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.¹² Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.¹³ Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;¹⁴ надію ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо.¹⁵ Впокій тобі. Витають тебе друга. Витай другів по імени.