Acts 24 Cross References - UkrainianNT

¹ По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.² Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,³ завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.⁴ Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою.⁵ Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі,⁶ що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.⁷ Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,⁸ звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.⁹ Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.¹⁰ Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.¹¹ Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.¹² Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;¹³ анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.¹⁴ Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,¹⁵ маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.¹⁶ На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.¹⁷ По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.¹⁸ У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,¹⁹ котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.²⁰ Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,²¹ окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.²² Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.²³ І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него.²⁴ По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.²⁵ Як же говорив він про правду і здержанне, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе.²⁶ До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.²⁷ Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

²¹ Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них:

²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,

² Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.

²⁴ і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса.

³⁰ Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.

³⁵ слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.

¹¹ Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.

² І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,

¹⁵ про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.

¹ І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

⁴ І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,

²⁶ До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.²⁷ Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

¹⁶ Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи.

³ то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

²⁶ Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся.

²⁵ Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

³² І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,

²³ і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.¹² Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

⁵ Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

¹⁷ Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

¹³ і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону

⁵ Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

²⁰ І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,²¹ і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

⁶ Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;⁷ Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.

²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.

²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.

¹⁴ Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

⁵ знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.

²² Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.

¹³ нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

¹⁹ Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

¹² і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходіїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.¹³ Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,¹⁴ чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям.¹⁵ Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,

¹⁹ Се бо угодно перед Богом, кола хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.

³¹ Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.

⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо$$

⁷ себе Сином Божим зробив.⁸ Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,

³⁷ Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.

²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.²⁹ (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)³⁰ І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.³² Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.

²³ Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,

¹⁰ І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.¹¹ Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.¹² Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла.¹³ Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.¹⁴ Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.¹⁵ Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.

¹² Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;

³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.³² Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.³³ Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.

³⁵ Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.

¹⁰ І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.

²³ І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи;²⁴ і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса.²⁵ Написав же й лист такого змісту:²⁶ Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся.²⁷ Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв$$

²⁷ довідавшись, що він Римлянин.²⁸ Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,²⁹ і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.³⁰ Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.³¹ Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.³² А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.

⁵ Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.

¹⁵ про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.¹⁶ Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

⁵⁹ Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.⁶⁰ І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки

⁴⁴ Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

¹¹ Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.¹² І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,¹³ і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону

¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).

¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

² глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

¹⁷ Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.

¹⁶ Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

¹⁵ Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.

³³ З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.

⁴⁰ Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:

¹ Агрнппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:

¹⁵ а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом;

¹⁸ Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.

²⁶ Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,

³⁰ Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.

¹¹ Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.

²³ І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи;

³² А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.³³ Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла.

¹ По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.

¹⁷ По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.

⁵ Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі,

¹⁸ У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,

⁸ А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.

¹⁷ Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.

⁷ Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.

¹⁶ маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.

¹² Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки.

³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

⁴⁰ На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

⁷⁰ (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

¹⁶ Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.

²⁹ Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.

³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.⁴¹ Чести від людей не приймаю.⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?⁴⁵ Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.⁴⁶ Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.⁴⁷ Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

²² Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.²³ Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.²⁴ І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.

³⁰ Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

³² Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.

² і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим

⁴³ Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

¹⁵ Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

⁹ Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

²³ Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

¹⁴ Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.

²² Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.

⁶ А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,

²² Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:

²⁷ Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.

²³ Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.

²¹ Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;

²⁰ ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,

³ Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

¹⁰ Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь,

¹¹ дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;

¹ Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.² І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть,

¹⁰ І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва.

³¹ Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

⁶ Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять.⁷ Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада.⁸ Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох.

²¹ окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.

⁶ А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,⁷ котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.

²⁰ Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.²¹ Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.²² Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.²³ Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.²⁴ І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.²⁵ І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,²⁶ глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:²⁷ бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.²⁸ Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасенне Боже вони чути муть.²⁹ І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.³⁰ Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,³¹ проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

¹² Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?¹³ Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;¹⁴ коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.¹⁵ І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.¹⁶ Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.¹⁷ А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших¹⁸ Тоді й померші в Христї погибли.¹⁹ Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.²⁰ Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.²¹ Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.²² Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.²³ Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.²⁴ Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.²⁵ Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.²⁶ Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.²⁷ Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

¹⁴ Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.¹⁵ Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.¹⁶ Сам бо Господь з повелїннем, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;

⁶ Блаженний і сьвятий, хто має часть у первому воскресенню; над сими друга смерть не має влаети, а будуть сьвящениками Божими і Христовими, і царювати муть з Ним тисяч років.

¹² Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по ділам їх.¹³ І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло дали мертвих, що в них; і суджено їх, кожного по дїлам їх.

¹ Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня.

¹⁵ вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,

⁴ Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.

¹² Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

² а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом.

¹⁰ Ви сьвідки і Бог, як преподобне, і праведно, і непорочне ми обертались між вами віруючими,

⁵ Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,

¹⁹ маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.

⁹ мали тайну віри в чистій совісті.

¹⁵ Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

¹¹ Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,¹² навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці,¹³ ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

¹⁴ то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

²² приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

¹⁸ Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.

²¹ чого образ хрещеннє (не відложеннє тілесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа,

²⁹ З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.³⁰ Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

¹⁶ Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

³¹ Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

²⁶ Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.

²⁵ Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.²⁶ Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.²⁷ Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.²⁸ Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.

³¹ щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,

¹ Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.² Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.³ Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.⁴ Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть.

¹ Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,² що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх.³ Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.⁴ З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим.

⁹ Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.

¹ Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам:² бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.

¹² Бо порядкуванне служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткуе многими подяками Богові.

¹⁰ тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

²⁶ Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.²⁹ (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)³⁰ І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.

²¹ За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.

¹⁶ Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

² сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

⁶ Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять.

⁶ А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,⁷ котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.⁸ Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?

²⁰ Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.

²⁰ Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив,

⁶ що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.

¹⁰ Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.

²⁴ По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.

²⁶ Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.

³ а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.

⁸ Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.⁹ Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.¹⁰ Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.¹¹ І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.¹² Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.¹³ Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.¹⁴ Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.

¹⁶ Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.

²⁶ До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.

³ А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

¹⁶ Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його.

³¹ проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

²⁰ Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

³ бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.

⁸ Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

³¹ Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

²¹ сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

¹⁶ та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.

²⁰ Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

² Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

³ Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасенне, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.

¹² Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповіді Божі і віру Ісуса.

⁵ І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.⁶ У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.⁷ За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.⁸ Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.⁹ І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.¹⁰ І, пославши, стяв Йоана в темниці.

⁵ Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

¹ Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.² Пять же були з них розумні, а пять необачні.³ Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.⁴ Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.⁵ Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.⁶ О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!⁷ Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.⁸ Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.⁹ Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.¹⁰ Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

³¹ Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;³² і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;³³ і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.³⁴ Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.³⁵ Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;³⁶ нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.³⁷ Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?³⁸ Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?³⁹ Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?⁴⁰ І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.⁴¹ Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:⁴² бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;⁴³ був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.⁴⁴ Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?⁴⁵ Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.⁴⁶ І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

¹⁸ Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.¹⁹ Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.²⁰ Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.²¹ Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,²² і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.²³ І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.²⁴ Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

²⁴ Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.²⁵ І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

²⁶ І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.²⁷ Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.²⁸ Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,²⁹ которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

⁸ А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:

³⁷ Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

⁶ І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

⁴² І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

²⁹ Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,³⁰ а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?³¹ Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.³² І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.³³ І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.³⁴ І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

² По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,

¹³ Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ.

³² Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.

¹⁵ маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.

²⁸ Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.

¹⁶ в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

¹ То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.

¹² Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.

⁵ Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

²⁴ Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.²⁵ І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.

¹⁰ Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

² (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)

²² Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

⁷ а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили,⁸ в огні поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа.⁹ Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,¹⁰ як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.

¹ Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що мав судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:

¹¹ Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,¹² навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці,

⁷ Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,⁸ не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,

¹³ А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

¹ Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

¹¹ Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство.¹² Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

² науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

²⁷ І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

²¹ І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")

¹⁹ Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.

¹³ А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,¹⁴ (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.)

⁴ Чим і дивують ся, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи;⁵ котрі дадуть одвіт Тому, що готов судити живих і мертвих.

⁶ а в розумі вдержанне, а у вдержанню терпінне, а в терпінню побожність,

⁷ Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,

¹⁰ По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

¹¹ І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця$$

¹¹ земля і небо, і місця не знайдено їм.¹² Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по ділам їх.¹³ І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло дали мертвих, що в них; і суджено їх, кожного по дїлам їх.¹⁴ А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть.¹⁵ А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло.

² Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,³ завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.

⁹ Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,

⁵ Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.⁶ Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

⁹ Котрі ж хочуть забагатіти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель.¹⁰ Корень бо всього лихого срібролюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.

³ і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

¹⁴ очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливосте, се - діти прокляття;¹⁵ котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,

¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

³ а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)

¹ Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.

⁴ Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).

⁹ Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

¹⁴ А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;

²⁴ Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.²⁵ Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

³² Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.

³⁰ Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,

¹⁰ Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.