Bible verses about "behavior" | Ukrainian

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:² Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш!³ За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете.⁴ Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш!⁵ І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!⁶ Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь!⁷ Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її!⁸ Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого!⁹ Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи!¹⁰ Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя!¹¹ Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її!¹² Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого!¹³ Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї.¹⁴ Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя!¹⁵ Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її!¹⁶ Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого!¹⁷ Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання!¹⁸ І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.¹⁹ А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її.²⁰ А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим.²¹ А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь!²² А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!²³ І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство!²⁴ Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами.²⁵ І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх!²⁶ І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас.²⁷ Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля.²⁸ І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами.²⁹ Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу.³⁰ І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

²⁶ Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.²⁷ Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.

¹⁸ Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,¹⁹ тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.²⁰ Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,²¹ бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.²² Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,²³ і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.²⁴ Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.²⁵ Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.²⁶ Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.²⁷ Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.²⁸ А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.²⁹ Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,³⁰ обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,³¹ нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.³² Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

¹⁰ Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.¹¹ І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.¹² Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.¹³ Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,¹⁴ але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!

¹ І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.² Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.³ Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.⁴ Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.⁵ А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.⁶ А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.⁷ Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.⁸ Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.⁹ І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!¹⁰ Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.¹¹ Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,¹² звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.¹³ Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.¹⁴ Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.¹⁵ А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.¹⁶ І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.¹⁷ Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!¹⁸ І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.¹⁹ А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.²⁰ Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,²¹ і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.²² І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.²³ І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.²⁴ Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.²⁵ А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.²⁶ І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...²⁷ Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.²⁸ А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!²⁹ Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.³⁰ І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?³¹ А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.³² І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.³³ І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.³⁴ І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.³⁵ А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!³⁶ І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!³⁷ А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!³⁸ Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.³⁹ І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.⁴⁰ І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

⁹ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,

⁹ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,¹⁰ ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!¹¹ І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

²⁸ Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.

⁵ Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!⁶ Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

¹³ Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!

⁵ Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,

¹² і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,

²³ бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,

²² А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

²⁶ Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,