1 Corinthians 11:3-16:24 Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.

Ukrainian⁽ⁱ⁾ ³ Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог. ⁴ Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову. ⁵ І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена. ⁶ Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається! ⁷ Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава. ⁸ Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, ⁹ не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. ¹⁰ Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. ¹¹ Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. ¹² Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога. ¹³ Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита? ¹⁴ Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? ¹⁵ Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй. ¹⁶ Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі. ¹⁷ Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше. ¹⁸ Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю. ¹⁹ Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені. ²⁰ А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю. ²¹ Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається. ²² Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю! ²³ Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, ²⁴ подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! ²⁵ Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! ²⁶ Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. ²⁷ Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! ²⁸ Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. ²⁹ Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! ³⁰ Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. ³¹ Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. ³² Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом. ³³ Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного. ³⁴ А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.¹² ¹ А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви. ² Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. ³ Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим. ⁴ Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. ⁵ Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. ⁶ Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. ⁷ І кожному дається виявлення Духа на користь. ⁸ Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, ⁹ а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, ¹⁰ а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. ¹¹ А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. ¹² Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. ¹³ Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. ¹⁴ Бо тіло не є один член, а багато. ¹⁵ Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона? ¹⁶ І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно? ¹⁷ Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? ¹⁸ Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. ¹⁹ Якби всі одним членом були, то де тіло було б? ²⁰ Отож, тепер членів багато, та тіло одне. ²¹ Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні. ²² Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. ²³ А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, ²⁴ а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, ²⁵ щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. ²⁶ І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. ²⁷ І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! ²⁸ А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. ²⁹ Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? ³⁰ Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють? ³¹ Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!¹³ ¹ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! ² І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! ³ І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! ⁴ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, ⁵ не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, ⁶ не радіє з неправди, але тішиться правдою, ⁷ усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! ⁸ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. ⁹ Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; ¹⁰ коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. ¹¹ Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. ¹² Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. ¹³ А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!¹⁴ ¹ Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати. ² Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. ³ А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. ⁴ Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. ⁵ Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква. ⁶ А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? ⁷ Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає? ⁸ Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? ⁹ Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! ¹⁰ Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! ¹¹ І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені. ¹² Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви! ¹³ Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. ¹⁴ Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду! ¹⁵ Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. ¹⁶ Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш. ¹⁷ Ти дякуєш добре, але не будується інший. ¹⁸ Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас. ¹⁹ Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! ²⁰ Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте! ²¹ У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь. ²² Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих. ²³ А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? ²⁴ Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, ²⁵ і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами! ²⁶ То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування! ²⁷ Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає! ²⁸ А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! ²⁹ А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають. ³⁰ Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне! ³¹ Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! ³² І коряться духи пророчі пророкам, ³³ бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих, ³⁴ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. ³⁵ Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! ³⁶ Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? ³⁷ Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь! ³⁸ Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! ³⁹ Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! ⁴⁰ Але все нехай буде добропристойно і статечно!¹⁵ ¹ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, ² Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. ³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, ⁴ і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, ⁵ і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. ⁶ А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. ⁷ Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. ⁸ А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. ⁹ Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. ¹⁰ Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. ¹¹ Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували. ¹² Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? ¹³ Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! ¹⁴ оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! ¹⁵ Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. ¹⁶ Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! ¹⁷ Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, ¹⁸ тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! ¹⁹ Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! ²⁰ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. ²¹ Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. ²² Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, ²³ кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. ²⁴ А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. ²⁵ Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! ²⁶ Як ворог останній смерть знищиться, ²⁷ бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. ²⁸ А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. ²⁹ Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? ³⁰ Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? ³¹ Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. ³² Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... ³³ Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! ³⁴ Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором! ³⁵ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? ³⁶ Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. ³⁷ І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, ³⁸ і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. ³⁹ Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. ⁴⁰ Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. ⁴¹ Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! ⁴² Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, ⁴³ сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, ⁴⁴ сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. ⁴⁵ Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. ⁴⁶ Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. ⁴⁷ Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. ⁴⁸ Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. ⁴⁹ І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. ⁵⁰ І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. ⁵¹ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, ⁵² раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... ⁵³ Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. ⁵⁴ А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! ⁵⁵ Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? ⁵⁶ Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. ⁵⁷ А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. ⁵⁸ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!¹⁶ ¹ А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. ² А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду. ³ А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму. ⁴ А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть. ⁵ Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію. ⁶ А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду. ⁷ Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь. ⁸ А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці, ⁹ бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників... ¹⁰ Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я. ¹¹ Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами. ¹² А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний. ¹³ Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, ¹⁴ хай з любов'ю все робиться в вас! ¹⁵ Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони, ¹⁶ і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює. ¹⁷ Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили, ¹⁸ бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких! ¹⁹ Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас. ²⁰ Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком. ²¹ Привітання моєю рукою Павловою. ²² Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та! ²³ Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! ²⁴ Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!