Ukrainian(i)
1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. 2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився. 3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію! 4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися. 5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. 6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити. 7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому, 8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію. 9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. 10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, 11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. 12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. 13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! 14 А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! 15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! 16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо. 17 Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми, 18 і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро? 19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. 20 Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав! 21 І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви? 22 А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх. 23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним. 24 І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши. 25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. 26 Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина! 27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися, 28 і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту. 29 Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене? 30 А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі 31 й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися. 32 Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі. 33 Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.