Genesis 5:32-10:1 І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Ukrainian⁽ⁱ⁾ ³² І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.⁶ ¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. ² І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. ³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ. ⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. ⁵ І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. ⁶ І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. ⁷ І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив. ⁸ Але Ной знайшов милість у Господніх очах. ⁹ Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. ¹⁰ І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета. ¹¹ І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. ¹² І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. ¹³ І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. ¹⁴ Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. ¹⁵ І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. ¹⁶ Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. ¹⁷ А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! ¹⁸ І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. ¹⁹ І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. ²⁰ Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. ²¹ А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу. ²² І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.⁷ ¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. ² Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. ³ Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. ⁴ Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі! ⁵ І зробив Ной усе, як звелів був Господь. ⁶ А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі. ⁷ І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. ⁸ Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, ⁹ по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. ¹⁰ І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю. ¹¹ Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. ¹² І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. ¹³ Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, ¹⁴ вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. ¹⁵ І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. ¹⁶ А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега. ¹⁷ І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. ¹⁸ І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. ¹⁹ І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. ²⁰ На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори. ²¹ І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. ²² Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. ²³ І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. ²⁴ І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.⁸ ¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. ² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. ³ І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях. ⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. ⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. ⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. ⁷ І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. ⁸ І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. ⁹ Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. ¹⁰ І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. ¹¹ І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. ¹² І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. ¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! ¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля. ¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи: ¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. ¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. ¹⁸ І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. ¹⁹ Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони. ²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. ²¹ І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. ²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!⁹ ¹ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! ² І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. ³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. ⁴ Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. ⁵ А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. ⁶ Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. ⁷ Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній! ⁸ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: ⁹ А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. ¹⁰ І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. ¹¹ І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. ¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: ¹³ Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. ¹⁴ І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. ¹⁵ І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. ¹⁶ І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. ¹⁷ І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі. ¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. ¹⁹ Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. ²⁰ І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. ²¹ І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. ²² І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. ²³ Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. ²⁴ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. ²⁵ І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! ²⁶ І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! ²⁷ Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому! ²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. ²⁹ А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.¹⁰ ¹ Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: