Matthew 13:27-19:2 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

Ukrainian⁽ⁱ⁾ ²⁷ І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? ²⁸ А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? ²⁹ Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. ³⁰ Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. ³¹ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. ³² Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. ³³ Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. ³⁴ Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, ³⁵ щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! ³⁶ Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. ³⁷ А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, ³⁸ а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; ³⁹ а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. ⁴⁰ І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. ⁴¹ Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, ⁴² і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! ⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! ⁴⁴ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. ⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, ⁴⁶ а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. ⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. ⁴⁸ Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. ⁴⁹ Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, ⁵⁰ і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! ⁵¹ Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому. ⁵² І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. ⁵³ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. ⁵⁴ І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? ⁵⁵ Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? ⁵⁶ І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? ⁵⁷ І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! ⁵⁸ І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.¹⁴ ¹ Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, ² і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... ³ Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. ⁴ Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! ⁵ І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. ⁶ А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. ⁷ Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. ⁸ А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... ⁹ І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. ¹⁰ І послав стяти Івана в в'язниці. ¹¹ І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... ¹² А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. ¹³ Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. ¹⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. ¹⁵ А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. ¹⁶ А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. ¹⁸ А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. ¹⁹ І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. ²⁰ І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... ²¹ Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. ²² І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. ²³ Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. ²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. ²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. ²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... ²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! ²⁸ Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. ²⁹ А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. ³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... ³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? ³² Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. ³³ А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! ³⁴ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. ³⁵ А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. ³⁶ І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.¹⁵ ¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: ² Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. ³ А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? ⁴ Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. ⁵ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, ⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. ⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ⁸ Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! ⁹ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей... ¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! ¹¹ Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. ¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? ¹³ А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. ¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... ¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. ¹⁶ А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? ¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? ¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. ¹⁹ Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. ²⁰ Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! ²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. ²² І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! ²³ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! ²⁴ А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... ²⁵ А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! ²⁶ А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... ²⁷ Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. ²⁸ Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. ²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. ³¹ А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! ³² А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. ³³ А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴ А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. ³⁵ І Він ізвелів на землі посідати народові. ³⁶ І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. ³⁷ І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... ³⁸ Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. ³⁹ І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.¹⁶ ¹ І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. ² А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. ³ А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! ⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов. ⁵ А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. ⁶ Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! ⁷ Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. ⁸ А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? ⁹ Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? ¹⁰ Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? ¹¹ Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! ¹² Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. ¹³ Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? ¹⁴ Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. ¹⁵ Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? ¹⁶ А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! ¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. ¹⁸ І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. ¹⁹ І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! ²⁰ Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос. ²¹ Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. ²² І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! ²³ А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! ²⁴ Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. ²⁵ Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. ²⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? ²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. ²⁸ Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.¹⁷ ¹ А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. ² І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. ³ І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. ⁴ І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. ⁵ Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! ⁶ А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... ⁷ А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! ⁸ Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. ⁹ А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. ¹⁰ І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? ¹¹ А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. ¹² Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них. ¹³ Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. ¹⁴ І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, ¹⁵ і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. ¹⁶ Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його. ¹⁷ А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його! ¹⁸ Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! ¹⁹ Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? ²⁰ А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! ²¹ Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом. ²² Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, ²³ і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились... ²⁴ Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? ²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? ²⁶ А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! ²⁷ Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...¹⁸ ¹ Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? ² Він же дитину покликав, і поставив її серед них, ³ та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! ⁴ Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. ⁵ І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. ⁶ Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині... ⁷ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! ⁸ Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. ⁹ І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. ¹⁰ Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. ¹¹ Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. ¹² Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? ¹³ І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих. ¹⁴ Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих. ¹⁵ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. ¹⁶ А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. ¹⁷ А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! ¹⁸ Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. ¹⁹ Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! ²⁰ Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. ²¹ Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? ²² Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! ²³ Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. ²⁴ Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. ²⁵ А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. ²⁶ Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! ²⁷ І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. ²⁸ А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! ²⁹ А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! ³⁰ Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. ³¹ Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. ³² Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. ³³ Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? ³⁴ І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. ³⁵ Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.¹⁹ ¹ І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. ² А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.