John 11:42-16:33 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

UkrainianNT⁽ⁱ⁾ ⁴² Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. ⁴³ се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! ⁴⁴ І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. ⁴⁵ Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. ⁴⁶ Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. ⁴⁷ Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. ⁴⁸ Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. ⁴⁹ Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, ⁵⁰ і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. ⁵¹ Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, ⁵² і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. ⁵³ 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його. ⁵⁴ Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. ⁵⁵ Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. ⁵⁶ Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? ⁵⁷ Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.¹² ¹ Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. ² Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. ³ Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. ⁴ Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. ⁵ Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? ⁶ Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. ⁷ Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. ⁸ Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. ⁹ Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. ¹⁰ Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; ¹¹ бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. ¹² Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, ¹³ побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! ¹⁴ Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: ¹⁵ Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. ¹⁶ Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. ¹⁷ Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. ¹⁸ Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. ¹⁹ Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! ²⁰ Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. ²¹ Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти. ²² Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. ²³ Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. ²⁴ Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. ²⁵ Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. ²⁶ Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. ²⁷ Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. ²⁸ Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. ²⁹ Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. ³⁰ Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. ³¹ Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. ³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. ³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. ³⁴ Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ? ³⁵ Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. ³⁷ Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, ³⁸ щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? ³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: ⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. ⁴¹ Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. ⁴² Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. ⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. ⁴⁴ Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене. ⁴⁵ І хто видить мене, видить Пославшого мене. ⁴⁶ Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував. ⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. ⁴⁸ Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. ⁴⁹ Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. ⁵⁰ І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.¹³ ¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. ² І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, ³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, ⁴ устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. ⁵ Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. ⁶ Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? ⁷ Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. ⁸ Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. ⁹ Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. ¹⁰ Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. ¹¹ Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. ¹² Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? ¹³ Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. ¹⁴ Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. ¹⁵ Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. ¹⁶ Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. ¹⁷ Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. ¹⁸ Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. ¹⁹ Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, ²⁰ Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. ²¹ Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. ²² Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. ²³ Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. ²⁴ Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. ²⁵ Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? ²⁶ Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. ²⁷ А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. ²⁸ Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. ²⁹ Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. ³⁰ Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. ³¹ Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. ³² Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. ³³ Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. ³⁴ Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. ³⁵ По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. ³⁶ Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. ³⁷ Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. ³⁸ Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.¹⁴ ¹ Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. ² В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. ³ І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. ⁴ А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. ⁵ Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? ⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. ⁷ Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його. ⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. ⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? ¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. ¹¹ Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. ¹² Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. ¹³ І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. ¹⁴ Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. ¹⁵ Коли любите мене, хороніть заповідї мої. ¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, ¹⁷ Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. ¹⁸ Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. ¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. ²⁰ Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. ²¹ Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. ²² Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? ²³ Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. ²⁴ Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. ²⁵ Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. ²⁶ Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. ²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. ²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. ²⁹ І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. ³⁰ Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. ³¹ Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.¹⁵ ¹ Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар. ² Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила. ³ Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам. ⁴ Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати. ⁵ Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. ⁶ Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. ⁷ Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся. ⁸ У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками. ⁹ Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. ¹⁰ Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. ¹¹ Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились. ¹² Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. ¹³ Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. ¹⁴ Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам. ¹⁵ Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам. ¹⁶ Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам. ¹⁷ Се заповідую вам, щоб любили один одного. ¹⁸ Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів. ¹⁹ Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт. ²⁰ Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть. ²¹ Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене. ²² Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій. ²³ Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить. ²⁴ Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого. ²⁵ Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо. ²⁶ Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене. ²⁷ І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.¹⁶ ¹ Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. ² Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу ³ І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. ⁴ Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. ⁵ Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? ⁶ Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. ⁷ Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. ⁸ А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: ⁹ за гріх бо не вірують у мене; ¹⁰ за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; ¹¹ за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. ¹² Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. ¹³ Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. ¹⁴ Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. ¹⁵ Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. ¹⁶ Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. ¹⁷ Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? ¹⁸ Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. ¹⁹ Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? ²⁰ Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. ²¹ Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. ²² І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас. ²³ І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. ²⁴ Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна. ²⁵ Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. ²⁶ Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. ²⁷ Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. ²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. ²⁹ Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. ³⁰ Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. ³¹ Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? ³² Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. ³³ Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.