2 Corinthians Cross References - Ukrainian

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,² благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,⁴ що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.⁵ Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.⁶ Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.⁷ А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.⁸ Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.⁹ Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,¹⁰ що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,¹¹ як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.¹² Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.¹³ Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,¹⁴ як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.¹⁵ І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,¹⁶ і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.¹⁷ Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?¹⁸ Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.²⁰ Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.²¹ А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,²² Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.²³ А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,²⁴ не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

¹ І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

¹ Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.² І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,³ а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.⁴ І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.⁵ А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.⁶ Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.⁷ І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.⁸ А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.⁹ Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,¹⁰ бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.¹¹ І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.¹² А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,² яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,³ про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,⁴ і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,⁵ що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,

²⁶ бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.

⁵ Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.

²¹ Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.

¹ Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,² Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,

¹¹ І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

³² Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,

¹⁰ Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.

¹⁵ Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,

² бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.

¹⁰ Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.

¹ Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі, і вірним у Христі Ісусі,

¹ Павло й Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами:

¹⁹ Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.²⁰ Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.²¹ Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.²² Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

¹ Павло, із волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій² до святих і вірних братів у Христі, що в Колосах: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

¹ Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

⁷ так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.⁸ Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось.

¹ Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:

¹ Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,

¹ Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,

²³ Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.

²⁰ Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!

¹⁸ І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссеїв! Мир тобі, і мир тому, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог! І прийняв їх Давид, і поставив на чолі війська.

¹ Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй.

⁷ усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

³ благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

¹⁶ А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!

²³ Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!

² благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

² до святих і вірних братів у Христі, що в Колосах: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

² благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!³ благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

²⁰ І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

¹⁰ І поблагословив Давид Господа на очах усього збору. І сказав Давид: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку!

⁵ І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!

²¹ та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!

⁴⁶ в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...

¹⁹ і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!

⁵ бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!

¹⁵ А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,

³⁴ Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

⁹ А Господеві, нашому Богові, милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього,

¹⁸ Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

²² Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,²³ щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.

³⁰ Я й Отець Ми одне!

¹⁷ Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!

⁵ А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,⁶ щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

³¹ Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.

³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах,

¹⁷ щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його,

¹¹ і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа,⁴ Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.

⁹ Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.

⁵ Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села.

⁷ Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.

² Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!³ Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!⁴ Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом!⁵ Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.⁶ Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!

¹⁶ ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:

¹⁷ Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!

¹ І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш,

¹ Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!

¹⁰ Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.

³ Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.

¹² Я, Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний?

⁹ Радійте, співайте сумісно, о єрусалимські руїни, бо народа Свого Господь звеселив, викупив Єрусалима!

¹² Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!¹³ Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом.¹⁴ І побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів.

¹⁶ І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,

¹⁸ Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!

²⁶ Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

⁵ Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.⁶ Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

⁶ Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,⁷ і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

¹³ Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

¹⁴ А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно.

¹⁸ Отож, потішайте один одного цими словами!

¹¹ Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!

¹⁶ Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію,¹⁷ нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!

¹² Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

²⁵ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

⁴ а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

¹⁰ Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!¹¹ Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,¹² і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;¹³ як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

¹⁰ Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.¹¹ Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

²³ Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.²⁴ Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,²⁵ тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;²⁶ у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,²⁷ у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.²⁸ Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.²⁹ Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?³⁰ Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

²⁰ через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

¹ Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

¹⁰ щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті,

²⁴ Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква;

⁵ І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.

³ І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,⁴ а терпеливість досвід, а досвід надію,⁵ а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

²⁸ І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

²¹ Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:²² чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,²³ ви ж Христові, а Христос Божий!

⁴ що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

¹⁵ Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.¹⁶ Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.¹⁷ Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,¹⁸ коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

⁵ А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

¹⁵ Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.

¹³ Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.

¹⁹ Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,

¹⁰ Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.

¹⁰ Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.¹¹ Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

¹¹ Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

²⁸ Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,²⁹ і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,³⁰ щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.¹⁸ Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

¹³ Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.

¹⁴ як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

⁹ Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

²⁰ Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,

⁶ Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.⁷ Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті.

³ Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,⁴ знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання.

⁴ Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.⁵ А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!⁶ Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає,⁷ а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,

¹² А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!

² Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,³ знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.⁴ А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

¹² Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

³ А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

¹ І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.

²³ І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.²⁴ Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,²⁵ згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.²⁶ І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.²⁷ І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.²⁸ Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!²⁹ І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.³⁰ Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.³¹ Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.³² І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.³³ А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.³⁴ А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!³⁵ А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

⁸ Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

³² Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

⁹ бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...

⁷ А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.⁸ У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.⁹ Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.¹⁰ Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.¹¹ Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.¹² Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

¹⁴ Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

²⁹ бо царство Господнє, і Він Пан над народами!

⁵ Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:⁶ Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,⁷ бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

²⁶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

²³ Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!²⁴ Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,

⁵ Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!⁶ І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому...⁷ Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!

¹³ Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

¹ Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини, а вона повна кісток!² І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі!³ І сказав Він мені: Сину людський, чи оживуть оці кості? А я відказав: Господи Боже, Ти знаєш!⁴ І сказав Він мені: Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього!⁵ Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа і ви оживете!⁶ І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас духа, і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я Господь!⁷ І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї.⁸ І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них.⁹ І сказав Він мені: Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, і нехай оживуть!¹⁰ І я пророкував, як Він наказав був мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, військо дуже-дуже велике!...¹¹ І сказав Він мені: Сину людський, ці кості вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець!¹² Тому пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі!¹³ І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе!¹⁴ І дам Я в вас Свого Духа, і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь!

⁹ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

¹⁷ як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.¹⁸ Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!¹⁹ І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,²⁰ і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,²¹ і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.²² Тому й залічено це йому в праведність.²³ Та не написано за нього одного, що залічено йому,²⁴ а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,²⁵ що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.

⁵ не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

⁷ А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

¹³ Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,¹⁴ знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

⁷ А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.⁸ Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.⁹ І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.¹⁰ Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.

¹⁹ Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

¹² І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я йому: Евен-Єзер. І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь.

³⁷ І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою!

¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:¹⁸ Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!¹⁹ В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:²⁰ Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.²¹ Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.²² З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

¹⁹ Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.

³ Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби,

²¹ Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

³¹ щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим,

¹⁰ Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.

¹⁷ Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...

⁹ то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,

⁴ Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться...

⁶ На мурах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, ніколи не буде мовчати вона цілий день та всю ніч. Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть,⁷ і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі!

⁵ Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

³⁰ Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога,³¹ щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим,³² щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами!

¹⁵ Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

¹¹ щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.¹² Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.

¹⁴ вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.

¹⁸ Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,¹⁹ і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії,

³ Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,

²⁵ Браття, моліться за нас!

¹ Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас,

²² А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.

¹⁸ Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.

¹⁶ Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!¹⁷ Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців...¹⁸ І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!

¹⁴ А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві.

¹⁵ Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

¹⁰ А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!¹¹ Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.¹² Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

⁵ Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,⁶ за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?² І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?³ Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?⁴ Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?⁵ Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,⁶ то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!⁷ Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,⁸ то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,¹⁰ то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!¹¹ Бо гидота оце, й це провина підсудна,¹² бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...¹³ Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,¹⁴ то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?¹⁵ Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?¹⁷ Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?¹⁸ Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!¹⁹ Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?²¹ Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,²² хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?²⁵ Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?²⁶ Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,²⁷ то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,²⁸ це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!²⁹ Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?³⁰ Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.³¹ Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?³⁴ Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...³⁵ О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...³⁶ Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.³⁸ Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,³⁹ якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,⁴⁰ то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

³ щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!⁴ Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,⁵ коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

¹⁷ через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...¹⁸ Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,¹⁹ не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!²⁰ Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,²¹ чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

³ та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!

¹ І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

¹⁶ І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

¹⁸ бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.¹⁹ Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.

⁴ І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,⁵ щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

¹³ що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.

⁴ Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

⁸ Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!

¹⁰ Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

¹⁷ Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

¹⁷ Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

² але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

⁸ Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.

² І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.³ Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,⁴ зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

³ Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.

¹⁵ Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.¹⁶ Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?¹⁸ Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?¹⁹ Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

⁴ Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!

¹⁴ Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,

¹⁰ щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня,

¹⁰ Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

⁵ Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.

¹⁹ маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі.²⁰ Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

⁷ У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,

¹³ Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!¹⁴ Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,¹⁵ це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.¹⁶ Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!¹⁷ А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.¹⁸ А плід правди сіється творцями миру.

⁶ Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.

¹⁶ Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі.

²¹ Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,

¹⁹ Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,²⁰ бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!²¹ Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,²² і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

¹¹ Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

⁶ Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.

⁶ щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.

²⁵ Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

⁸ Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

¹⁸ Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.

³¹ Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

⁵ А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

¹² Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

⁶ Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.

²⁶ щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.

¹⁶ додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

¹ Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!

¹⁹ Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?²⁰ Бо ви наша слава та радість!

¹³ Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!

²³ А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!

¹¹ Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,

²⁹ І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.

¹⁹ Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

³⁴ А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

¹ А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

²⁵ І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі,²⁶ щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.

²¹ А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.²² Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

⁵ Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.⁶ А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.⁷ Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.

⁴ І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

³² Оце Я на тих, що сни неправдиві звіщають, говорить Господь, вони розповідають про них та впроваджують в блуд Мій народ своєю неправдою й глумом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і вони помогти не поможуть народові цьому, говорить Господь....

⁴ Пророки його чванькуваті, зрадливі, його священики зневажають святиню, ламають Закона.

³⁷ Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

¹⁵ Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

¹² Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

¹⁸ Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.²⁰ Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

² І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.³ Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,

¹⁶ виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,

² А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

¹⁸ Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

¹² А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд.

²⁸ І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

²⁶ Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

⁹ Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

²³ А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

²⁰ Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!

⁷ І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить.

¹⁴ І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:

¹⁴ І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.

⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

¹⁷ І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

¹⁶ А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

⁵ Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!

³⁵ Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!

⁶³ Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?⁶⁴ Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

⁴⁰ і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

⁵⁴ А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

¹ Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

³⁵ І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

³⁴ І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!

⁴⁹ Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!

¹⁶ Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

³⁵ Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

⁶⁹ Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

⁵⁸ Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

⁷ Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!

²⁸ А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

³¹ Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!

³⁶ І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

²⁰ І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,

²² Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

⁵ А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

³ про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,⁴ і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

¹¹ Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.

⁸ Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!

¹⁷ Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

³ що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.

⁹ Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.¹⁰ Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.¹¹ А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.¹² Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.¹³ Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя.

⁸ Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!

¹¹ який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.

¹⁷ І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній,

¹⁸ І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум'я огняне, а ноги Його подібні до міді:

¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

¹⁸ І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

¹⁰ Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.

¹⁷ Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!

¹⁶ і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

¹⁴ Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій! Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.

⁶ Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!⁷ Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

¹⁶ так що хто на землі благословлений буде, буде поблагословлений він вірним Богом, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей Моїх!

¹³ І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!⁶⁹ Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,⁷⁰ як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,⁷¹ що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,⁷² що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,⁷³ що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,⁷⁴ щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

¹⁴ Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!

¹⁷ Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.

⁵ Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

⁶ Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

²⁵ Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!²⁶ Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!

³² І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,³³ що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!³⁴ А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!³⁵ Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!³⁶ Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.³⁷ Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.³⁸ Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.³⁹ І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

²³ Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

³⁶ Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

⁷ Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.⁸ Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці,⁹ а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!

¹⁶ Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.

⁶ Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

¹⁶ А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос.¹⁷ А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував.¹⁸ Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.

²² Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

⁶ на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім,

¹² щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа.¹³ У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці,¹⁴ Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!

⁷ щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.

⁸ Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,⁹ та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе,¹⁰ щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа,

²⁷ що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!

¹⁰ як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.

¹² щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.¹³ Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,¹⁴ говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!¹⁵ І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.¹⁶ Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.¹⁷ Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,¹⁸ щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,¹⁹ що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

⁶ Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.

¹⁰ що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.¹¹ Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,¹² і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.¹³ Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,¹⁴ скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!¹⁵ Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.

³⁹ І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,⁴⁰ бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

¹² Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.

²⁴ Тож, що ви чули з початку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробуватиме те, що ви чули з початку, то й ви пробуватимете в Сині й Отці.²⁵ А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.

¹¹ А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.

¹² кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!

²³ Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;²⁴ коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.

⁷ Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.

⁵ і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!

⁴ Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:

⁷ Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

⁸ Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,

²¹ А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!

¹ Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю,

⁷ і перед Ним не вмовкайте, аж поки не зміцнить, і аж поки не вчинить Він Єрусалима за славу Свою на землі!

³⁴ Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.

³⁸ Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

⁹ А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

²⁵ А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана,

⁷ бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою.⁸ І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого.

¹⁷ нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!

³ І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого.

¹⁰ А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.

²⁰ А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все.

²⁷ А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте.

⁶ що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.

¹⁸ Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити.

²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

¹¹ І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

²³ Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

³⁰ І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.

¹⁹ Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає!

¹⁷ Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.

³ говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!

⁴ І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої.

⁹ Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,

²¹ Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

⁵ віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!

¹⁸ Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

¹ А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.² Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?³ І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

² І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

⁶ і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.⁷ Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.⁸ Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.⁹ Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.¹⁰ Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,¹¹ такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

¹¹ Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!

² Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,

¹⁰ Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.

²⁰ А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!

⁸ Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.

⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

²⁰ Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

⁸ А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.⁹ І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.¹⁰ І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.

⁴⁹ і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями,

¹² цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.

² через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.

²⁰ Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

⁵ Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.

¹ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

⁷ бо ходимо вірою, а не видінням,

¹⁴ Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,¹⁵ і взувши ноги в готовість Євангелії миру.¹⁶ А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.

²⁴ А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим,²⁵ що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати,²⁶ щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї.

³ не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.

⁸ Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.⁹ Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.