Matthew 23:37 Cross References - Ukrainian

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

¹¹ Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,¹² так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.

¹² Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!

²¹ І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому...²² І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!...

¹⁵ А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю.¹⁶ Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.

²⁶ І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи.

⁸ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

⁷ Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.

⁷ Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

⁸ Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.⁹ Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене:¹⁰ нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!¹¹ Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!

⁴ Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.

²⁴ Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!²⁵ І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!²⁶ Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,²⁸ тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,²⁹ за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,³⁰ не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!³¹ І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

² Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

³⁰ Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач!

¹⁴ Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?

⁸ Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

¹⁶ Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!¹⁷ І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

⁷ Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня, як виводив їх з краю єгипетського, і до сьогодні Я пильно засвідчую, кажучи: Слухайтеся Мого голосу!⁸ Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упертістю злісного серця свого... І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили.

³ Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдиного, і аж до цього дня, це вже двадцять і три роки, було слово Господнє до мене. І говорив я до вас, говорячи пильно, та не слухали ви.⁴ І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послухати.⁵ А вони говорили: Верніться кожен зо своєї злої дороги та зо зла ваших учинків, і сидіть на тій землі, яку Господь дав вам та вашим батькам відвіку й аж навіки.⁶ І не ходіть за іншими богами, щоб служити їм та щоб вклонятися їм, і не гнівіть Мене роботою ваших рук, і Я не вчиню вам лихого.⁷ Та ви не прислухалися до Мене, говорить Господь, щоб не гнівити Мене чином рук своїх, на зло собі.

²³ І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей...

¹⁵ І посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно, говорячи: Верніться но кожен зо своєї злої дороги, та виправте вчинки свої, і не ходіть за іншими богами, щоб служити їм, і сидіть на тій землі, що Я дав вам та вашим батькам! Та не схилили ви свого уха, і не послухались Мене.

⁹ та й сказав до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, що ви послали мене до Нього скласти ваше благання перед Його лице:¹⁰ Якщо ви будете сидіти в цьому Краї, то збудую вас, а не розіб'ю, і засаджу вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам.¹¹ Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, говорить Господь, бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки!¹² І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він верне вас до вашої землі.¹³ А якщо ви скажете: Не будемо сидіти в цьому Краї, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого,

⁴ І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив!

² Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам.

⁷ А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

⁴ Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь.

¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

³⁰ та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.

³ Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.⁴ І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.⁵ Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.⁶ І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!³⁵ Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

¹⁷ І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.¹⁸ І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!¹⁹ А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!²⁰ І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.

²⁸ І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

¹⁴ Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.¹⁵ І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.¹⁶ І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.¹⁷ І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.¹⁸ І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.¹⁹ Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.²⁰ І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.²¹ Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.²² І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.²³ Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?²⁴ І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.²⁵ І відказали йому: Пане, він десять мін має.²⁶ Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.²⁸ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.²⁹ І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,³⁰ наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.³¹ Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.³² Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.³³ А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?³⁴ Вони ж відказали: Господь потребує його.³⁵ І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.³⁶ Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.³⁷ А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,³⁸ кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!³⁹ А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!⁴⁰ А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!⁴¹ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,⁴² і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

¹¹ І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.¹² І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.¹³ Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...¹⁴ Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

⁵¹ О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!⁵² Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

¹⁵ що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

⁷ А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває.⁸ І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий.

⁶ І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.