Matthew 8:5 Cross References - Ukrainian

⁵ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,

¹³ І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

¹ І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

²³ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

⁵⁴ А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

¹ Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.

³⁹ А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

¹ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.² У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.³ А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.⁴ Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.⁵ Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.⁶ І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.⁷ Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.⁸ Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.⁹ Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!¹⁰ А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

¹ Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.² З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.³ Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!⁴ Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.⁵ Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.⁶ Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.⁷ Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,⁸ і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.⁹ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.¹⁰ І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,¹¹ і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.¹² У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.¹³ І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!¹⁴ А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!¹⁵ І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!¹⁶ І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.¹⁷ Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,¹⁸ і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?¹⁹ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.²⁰ Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!²¹ І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?²² А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.²³ Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.²⁴ І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.²⁵ А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.²⁶ Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,²⁸ і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.²⁹ Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?³⁰ А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі³¹ й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.³² Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.³³ Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.

²⁵ І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

¹⁷ Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

²³ І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

¹³ А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

³¹ то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

⁴³ Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,