Proverbs 12:25 Cross References - Ukrainian

²⁵ Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.

¹ І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.² Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!

⁶ смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

¹¹ Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

¹⁸ Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

¹⁰ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

¹³ Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.

¹⁵ Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.

²³ Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

²⁴ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.

²² Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

¹⁴ Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

¹¹ Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

⁹ Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

⁴ Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.

¹³ І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.

³³ І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...³⁴ І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

⁴ Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!⁵ А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.⁶ Досить такому карання того, що від багатьох,⁷ через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.