1 Corinthians 9 Cross References - UkrainianNT

¹ Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.³ Оце моя відповідь тим, хто судить мене.⁴ Хиба ми не маємо власти їсти і пити?⁵ Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?⁶ Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?⁷ Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?⁸ Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ?⁹ Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?¹⁰ чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.¹¹ Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем?¹² коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.¹³ Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.¹⁴ Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.¹⁵ Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.¹⁶ Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!¹⁷ Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.¹⁸ За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.¹⁹ Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:²⁰ Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;²¹ беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;²² недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.²³ Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.²⁴ Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.²⁵ Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.²⁶ Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє²⁶ бючи.²⁷ А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.

³ Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,

⁵ Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).

¹⁵ Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

¹⁷ ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

⁴ Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

¹⁴ Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

¹⁷ Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.¹⁸ Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

⁸ Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.⁹ Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи:¹⁰ бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі.¹¹ І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого.

⁶ Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.⁷ І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?⁸ Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

¹⁴ Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.¹⁵ Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.¹⁶ А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.¹⁷ І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,¹⁸ і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.¹⁹ А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.²⁰ І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

¹¹ Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.

¹⁶ Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,¹⁷ вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,¹⁸ відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

⁵ (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

¹³ Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

¹ Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

⁶ Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.

¹⁴ Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.¹⁵ Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.³ Оце моя відповідь тим, хто судить мене.

¹⁹ Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:

⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.⁹ Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

¹ Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

⁵ Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів.

¹¹ Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.¹² Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

¹ Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

¹⁵ Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,¹⁶ відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,¹⁷ анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:⁸ (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

¹ У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.

⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.⁷ На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.

¹¹ для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

¹ Павел, слуга Божий, апостол асе Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,² в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,³ явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога.

²⁷ Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

¹ Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).² Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.³ (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.

¹² Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

¹ Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.

¹⁶ Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

³⁷ Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.

⁷ Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові.⁸ Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б

¹⁶ Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?¹⁷ Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?¹⁸ Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?¹⁹ Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.

³ бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас.

⁵ Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.

¹⁰ Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне.

⁷ Яко ж праведно єсть мені се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.

¹⁷ а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.

¹⁶ У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм.

¹⁰ анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.

⁷ У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

⁷ Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?⁸ Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ?⁹ Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?¹⁰ чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.¹¹ Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем?¹² коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.¹³ Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.¹⁴ Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.

⁶ Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.

⁹ Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

⁸ анї їли дармо хлїб у кого; а в труді і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нікого з вас:⁹ не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобати ся нам.

¹⁷ Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.¹⁸ Глаголе бо писанне: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.

¹⁴ І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці.

⁴⁶ Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.⁴⁷ Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.⁴⁸ Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?⁴⁹ І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!⁵⁰ Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

³⁰ Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї.

³ Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

¹⁵ Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,

⁴² І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).

¹² Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів.

¹⁴ Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

¹ Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях,

¹² Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів.

⁷ Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

¹⁵ Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог;

³⁹ Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.

¹⁹ Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

² Треба ж єпископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим,

³ що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.

² старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою.

⁶ Коли хто непорочен, однієї жінки муж, мав вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних.

⁴ Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог

³⁶ Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

²² Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

¹ Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

⁵⁰ Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

¹² Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.

³⁶ По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.³⁷ Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

³ А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу.

³⁴ Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.³⁵ У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.

¹¹ Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,¹² і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

⁷ Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.¹⁶ Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

²⁸ Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

⁶ Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.⁷ Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.⁸ Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.

⁴ (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)⁵ руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

¹⁸ Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,

¹² Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав вся добре визнаннє перед многими сьвідками.

³ Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.⁴ Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.

⁷ Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.

² пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця;

³¹ То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

¹⁹ По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.

⁴⁰ Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

³⁴ Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

¹³ Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

⁸ Тимже, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.

²⁶ Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?,²⁷ Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ?²⁸ І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;²⁹ глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них.³⁰ Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?

²⁴ Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?²⁵ Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?²⁶ Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?²⁷ Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.²⁸ Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?

¹⁸ Глаголе бо писанне: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.

²² І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї.

⁷ Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?⁸ А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

³⁵ Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.³⁶ І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.³⁷ Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.³⁸ Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

²³ Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

⁴ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.

⁹ Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.

¹⁵ Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу.

⁶ Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.

²⁷ Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.

¹⁵ Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх.

⁵² Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.

³¹ Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.³² А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.³³ Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.³⁴ Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.

²² Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.

⁷ І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?

² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

¹⁵ Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.

¹⁸ За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.

³ Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,

⁷ Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?⁸ Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.¹⁰ (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

²⁰ Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице.

¹³ Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду¹⁴ Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей

⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.⁷ Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,⁸ оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовісте Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.⁹ Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

¹⁸ Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?

⁴ Хиба ми не маємо власти їсти і пити?

⁶ Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.

³ Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,

²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

³⁴ Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.

¹² і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

¹² коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.

⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.¹⁰ (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.¹¹ Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

¹³ Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду¹⁴ Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей¹⁵ Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами¹⁶ Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?¹⁷ Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?¹⁸ Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?

²⁰ по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю.²¹ Бо життє менї Христос, а смерть надбанне.²² Коли ж жити менї тілом, се минї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.²³ Тісно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.

⁸ анї їли дармо хлїб у кого; а в труді і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нікого з вас:

⁶² Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

²⁰ Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.

⁶ І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

¹⁶ Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,¹⁷ вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,¹⁸ відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.¹⁹ Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,²⁰ а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

¹⁴ Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

² Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.

¹⁷ Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.

¹⁷ Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

²⁵ Оце ж наперед сказав я вам.

⁴² Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

⁸ Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.

¹⁴ Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.

¹ Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.

¹⁶ Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!

¹² Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:

² Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,³ що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,⁴ з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),⁵ котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,⁶ що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте,⁷ котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

¹⁶ Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,¹⁷ а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.

²⁵ котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному мені про вас, щоб сповнити слово Боже,

⁴ а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

¹¹ по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.¹² І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу,¹³ мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.¹⁴ та без твоєї волї не хотів я нічого зробити, щоб не мов по неволі добро твоє було, а по волї.

² пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця;³ анї пануйте над народом, а взором будьте стада;⁴ і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

¹⁵ Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

³¹ і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.

⁹ Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.

⁶ Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?⁷ Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?

³³ яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.

⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.

⁷ Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?⁸ Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

¹⁵ Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

²⁶ Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;²⁷ і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,²⁸ як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

¹⁴ Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.¹⁵ Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.

¹⁴ чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

² Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

¹⁶ Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

¹ Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

²⁰ Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;²¹ беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;²² недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

¹³ Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

¹⁶ Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

¹⁰ Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасенне, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

¹⁹ Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,²⁰ нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покрив множество гріхів.

¹ Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова була з'єднані,

³ Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.

² По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,³ виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам.

¹⁸ Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю.

²⁰ Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.²¹ Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.²² Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.²³ Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.²⁴ Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.²⁵ Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.²⁶ Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

¹⁴ Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.¹⁵ Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.

⁵ щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

²¹ Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?

¹⁸ Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.¹⁹ Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.²⁰ Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

²⁸ Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:

⁴ Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.

²⁵ Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.

¹² Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме

¹⁴ Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:

²² Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,

²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

⁴ щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.

⁸ Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.⁹ Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.¹⁰ Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.

¹⁹ Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.²⁰ Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.²¹ Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.²² Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.

³ Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.⁴ А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,

¹² Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.¹³ Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.¹⁴ Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?

² Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

¹³ Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.¹⁴ Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

¹ Дїти, слухайте, своїх родителїв у Господі, се бо по правді.² Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннем:³ щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї.

¹ Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.² Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом.

² старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;³ старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятнм, (були) не осудливі, не підневолені великому і пянству і навчали добра,⁴ щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,⁵ щоб були мірними, чистими, господарлими, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.⁶ Молодик так само напоминай знати міру.⁷ У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих діл, у науці цїлость, поважність,⁸ слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.⁹ Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,¹⁰ не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого. Бога, украшували у всьому.¹¹ Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,¹² навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці,

¹⁰ Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ.

¹ Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

¹³ Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.

²⁹ Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?

¹ Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним.

³⁵ Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

²⁵ Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.²⁶ Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє

²⁶ бючи.²⁷ А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.

⁴ Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагате до вас.⁵ ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас

¹ Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

¹⁴ Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

¹ Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:

³ що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом,

²⁶ Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє

²⁶ бючи.

² А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.

⁷ Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді?

¹⁶ держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.

¹⁴ біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.

¹⁸ Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тіла свого,

⁷ Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.⁸ На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

¹ Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

¹² Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

¹¹ Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого.

⁵⁴ Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

¹² Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.¹³ Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.¹⁴ Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню

¹⁴ праведности,¹⁵ і обувши ноги в готовість благовіствування миру,¹⁶ над усе ж узявши щит віри, котрим вдолїєте всі розпалені стріли лукавого вгасити;¹⁷ і шолом спасення візьміть і меч. духовний, котрий єсть слово Боже.¹⁸ Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,

⁵ Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.

⁸ а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,

² старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;

⁴ Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

²⁸ Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом

⁴ до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас,

⁴ і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

⁶ а в розумі вдержанне, а у вдержанню терпінне, а в терпінню побожність,

¹⁰ Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.

⁴ А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у біді одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.

¹⁰ упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолі, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:

¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

²⁴ Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

⁹ Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

¹ Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.

⁸ Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.

¹² Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.

²¹ Бо життє менї Христос, а смерть надбанне.

²⁹ У чому й працюю, воюючи силою Його, що орудує в мені потужно.

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

¹ Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

¹⁰ Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь.

²¹ Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.²² Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?²³ І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

²⁵ Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

⁴⁵ Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,⁴⁶ прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.⁴⁷ Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.

²⁶ тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.²⁷ І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

²⁵ приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.

¹⁸ Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.¹⁹ По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.

¹³ Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

¹² Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною.¹³ їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.

²⁵ Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.

¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

⁴ а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,⁵ в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,

²⁷ у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі.

⁵ Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.⁶ Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні.

⁵ Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть,по-хоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє,

²² Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

¹¹ Любі, молю, як чужосторонцїв ї прохожих, ухилятись від тілесного хотїння, котре воює проти душі,

¹⁵ котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,