1 Corinthians 9:1 Cross References - UkrainianNT

¹ Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

³ Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,

⁵ Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).

¹⁵ Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

¹⁷ ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

² Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

⁴ Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

¹⁴ Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

¹⁷ Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.¹⁸ Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

⁸ Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.⁹ Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи:¹⁰ бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі.¹¹ І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого.

⁶ Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.⁷ І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?⁸ Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

¹⁴ Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.¹⁵ Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.¹⁶ А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.¹⁷ І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,¹⁸ і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.¹⁹ А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.²⁰ І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

¹¹ Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.

¹⁶ Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,¹⁷ вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,¹⁸ відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

⁵ (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

¹³ Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

¹ Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

⁶ Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.

¹⁴ Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.¹⁵ Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.³ Оце моя відповідь тим, хто судить мене.

¹⁹ Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:

⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.⁹ Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

¹ Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

⁵ Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів.

¹¹ Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.¹² Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

¹ Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

¹⁵ Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,¹⁶ відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,¹⁷ анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:⁸ (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

¹ У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.

⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.⁷ На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.

¹¹ для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

¹ Павел, слуга Божий, апостол асе Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,² в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,³ явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога.