Job 21 Cross References - Ukrainian

¹ А Йов відповів та й сказав:² Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!³ Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.⁴ Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?⁵ Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...⁶ І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...⁷ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?⁸ Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...⁹ Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.¹⁰ Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.¹¹ Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.¹² Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.¹³ Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.¹⁴ А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!¹⁵ Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?¹⁶ Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...¹⁷ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!¹⁸ Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!¹⁹ Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!²⁰ Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!²¹ Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?²² Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?²³ Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,²⁴ діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.²⁵ А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,²⁶ та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...²⁷ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.²⁸ Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?²⁹ Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:³⁰ що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!³¹ Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?³² І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...³³ Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...³⁴ І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

⁷ І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

³ і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!⁴ Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

¹¹ Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

² Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

² Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

³¹ Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!³² Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.³³ Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

² Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

² Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!

¹ Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.

⁴ Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...⁵ Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

⁹ Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

¹³ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

¹⁰ Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

²⁰ Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

² Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

⁹ І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.

¹⁶ Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

²⁶ І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!²⁷ А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?

¹¹ Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¹¹ Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:¹² Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?¹³ Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,¹⁴ то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...¹⁵ І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.¹⁶ Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...¹⁷ Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?¹⁸ Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...¹⁹ Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?²⁰ Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!² Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

¹ Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів.² Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...³ Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!

¹¹ Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

³ В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:⁴ згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.⁵ Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...⁶ Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,⁷ свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:⁸ Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?⁹ Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

¹ Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

² Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!³ Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

³⁸ Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

¹⁹ А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?

¹² І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...

⁸ Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

²⁰ До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...²¹ Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

⁹ зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

⁴ Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...

⁹ Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

³² Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

¹³ Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий.

¹⁶ Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть.

³³ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

³ В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

¹⁵ Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

¹²⁰ Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

¹⁹ Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,²⁰ душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

¹⁶ Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.

⁶ Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

¹⁰ Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

³⁵ Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,

³ бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,⁴ бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,⁵ на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.⁶ Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,⁷ вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,⁸ сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:⁹ свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...¹⁰ Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду¹¹ та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,¹² як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

¹ Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники?² Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець.³ А Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене й дослідив моє серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття!

¹⁷ Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його на всю землю,

¹³ Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?

¹⁵ Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.¹⁶ Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його!

² А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику.³ А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!⁴ І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?⁵ І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці.⁶ І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.⁷ І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.

² З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі.³ І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.⁴ А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.

³ Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...⁴ Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

¹⁹ У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

¹⁰ Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

²⁸ урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

¹⁴ від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

⁶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

³⁴ Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

²¹ Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

¹¹ Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

⁵ на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

¹⁹ Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

¹⁹ Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.²⁰ А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.²¹ Для безбожних спокою немає, говорить Господь!

²⁶ У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню.

¹³ І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі.¹⁴ Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю.

¹¹ І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі.

¹³ Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!¹⁴ Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

¹ Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!² Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...

¹⁶ І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.¹⁷ І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?¹⁸ І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.¹⁹ І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!²⁰ Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...²¹ Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

¹⁹ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

⁴¹ а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

³ Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!⁴ Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:⁵ блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

²¹ А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку.

²⁷ Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

¹² І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

¹³ Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну, їдять м'ясо й вино попивають, викрикуючи: Будем їсти та пити, бо взавтра помрем!

⁴ Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори.⁵ Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте.⁶ Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою, і над спустошенням Йосипа не вболіваєте.

¹¹ Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.

⁴ бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

³⁸ Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,³⁹ і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.

¹⁹ І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!²⁰ Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...

²⁸ Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;²⁹ того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.

¹⁷ що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?

⁴ У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

¹¹ Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

⁷ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

²² Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

²⁹ за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

¹⁵ Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.

²⁸ А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

³⁷ І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

¹⁹ Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!²⁰ Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.

⁴⁵ А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.⁴⁶ Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?⁴⁷ Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

²³ Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.²⁴ Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.

²⁸ А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.

⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

¹⁰ і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися.¹¹ І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили,¹² щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду.

³ Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.⁴ Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.

² А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

⁹ Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

³ Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?

⁴ Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

⁹ щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

¹¹ уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!

¹⁹ Я не говорив в укритті, на темному місці землі. Я не говорив до насіння Якова: Шукаєте дармо Мене! Я Господь, говорю справедливість, звіщаю правдиве!

⁶ Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони!

¹³ І до того говорите: Ось стільки праці! і ним нехтуєте, говорить Господь Саваот, і приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Господь.¹⁴ І проклятий обманець, що в стаді його є самець, а він обіцяє та в жертву дає Господеві зіпсуте, а Я Цар великий, говорить Господь, і серед народів грізне Моє Ймення!

⁷ Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

²⁴ Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.

⁶ Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...

²¹ та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!

⁹ Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?¹⁰ Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?

¹⁸ А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!

¹ Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

⁶ Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,⁷ які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

⁵ Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,⁶ ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!⁷ Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

¹⁰ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

⁸ віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

⁸ Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

² І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

²⁵ Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

⁵ Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:⁶ його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

¹⁸ Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

¹⁰ Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує!

⁷ Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,⁸ Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!⁹ Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...

⁹ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

²⁰ Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!

²⁰ бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.

⁸ Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.

⁴⁶ то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!

⁸ а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.⁹ Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,

⁷ А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!

²⁵ Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

⁴ Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!

⁵ Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

¹³ що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже!

²⁴ Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

¹³ Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе...

⁵ І буде юрба ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно..

²⁴ вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!

¹⁵ Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш!¹⁶ Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим.

²⁴ Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить:

³ Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.

¹⁰ Бо вони переплутані, наче той терен, і повпивались, немов би вином, вони будуть пожерті зовсім, мов солома суха!

¹² У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

⁷ Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

⁵ Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,

³⁴ Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?

⁴¹ Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.

³⁹ А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

²⁴ І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

⁵ бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.

⁹ Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!¹⁰ і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!¹¹ Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!¹² Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!¹³ Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!¹⁴ Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!¹⁵ Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,¹⁶ ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!¹⁷ Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!¹⁸ Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!¹⁹ Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!²⁰ Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!²¹ А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,²² бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...²³ Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!²⁴ Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,²⁵ і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...²⁶ Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!²⁷ і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!²⁸ Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!²⁹ Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!³⁰ Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,³¹ бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

²¹ Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами.

⁴ Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...⁵ А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!⁶ Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

²⁹ Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!

² Що це вам, що ви складаєте приповістку на Ізраїлеву землю, говорячи: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!

¹⁴ А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той:

¹⁹ А скажете ви: Чому той син не поніс провину за батька? Але ж син той чинив право та справедливість, дотримував усі устави Мої й виконував їх, він конче буде жити!²⁰ Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде.

¹⁸ І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.

¹⁹ Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.²⁰ Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

³¹ Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!³³ О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?³⁴ І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.³⁵ Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!

⁵ Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,

²¹ Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

¹⁴ Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!

⁶ Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!

¹⁹ він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

³ Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

⁸ але судить Бог: того Він понижує, а того повищує,

¹⁷ Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила...

¹⁵ Бо так промовляє до мене Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з Моєї руки келіха вина цього гніву, і напоїш ним усі народи, до яких посилаю тебе.¹⁶ І будуть вони пити, і будуть хитатися, стратять розум через меча, що Я посилаю між них...

⁷ Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!

²³ І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

¹⁰ то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.

¹⁵ А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!

⁵ Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

²¹ Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

²³ Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

²⁴ Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

¹⁸ І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,¹⁹ а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

²⁷ А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,²⁸ бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

¹⁸ Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

¹⁵ Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

¹⁷ Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?¹⁸ Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

¹¹ що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?

²² Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?

² Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!

¹ Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:

⁵ Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,⁶ та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?

⁸ І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

¹³ Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?¹⁴ З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?

²² Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.²³ Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:

⁹ Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук!

³⁴ Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

¹⁶ Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

³ Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?

⁴ Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд;

⁶ І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.

¹ І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй.² І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років,³ та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час.

¹² І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.¹³ І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.¹⁴ Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне.¹⁵ А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

²² за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

¹⁷ Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

⁴ бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,⁵ на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

⁸ Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.

⁸ І сказав Хушай: Ти знаєш батька свого та людей його, що вони лицарі, та розлючені вони, як медведиця, позбавлена на полі дітей. А батько твій вояк, і не буде ночувати з народом.

¹² А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо...

²⁰ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

¹¹ Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

¹⁸ Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

¹⁰ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

² Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

¹⁵ Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!¹⁶ Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, уздоров же мене й оживи Ти мене!¹⁷ Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

¹⁶ І сказав Він до мене: Сину людський, ось Я поламаю підпору хліба в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху, а воду будуть пити за мірою та зо смутком,¹⁷ щоб відчули вони брак хліба та води, і жахнулися один з одним, і вони знидіють за свій гріх!

¹⁸ Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.

¹⁸ разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...¹⁹ Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

¹⁴ До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

²⁶ цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

¹¹ Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

²⁰ Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

¹⁴ Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

² Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...

¹¹ Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе...

⁸ Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:⁹ вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!¹⁰ Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.¹¹ Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

³ Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...⁴ Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!⁵ Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

³ Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?⁴ Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!⁵ Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,⁶ якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

²⁰ Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.²¹ Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.²² Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.²³ Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...²⁴ Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,²⁵ бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,²⁶ проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,²⁸ і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.²⁹ Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.³⁰ Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.³¹ Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,³² вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!³³ Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,³⁴ бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:³⁵ він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

⁵ то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

²⁹ Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

³ Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

⁴ бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

⁸⁶ Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

²² Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

¹⁹ Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.

²⁶ І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!²⁷ І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.²⁸ І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.²⁹ Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!³⁰ А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.³¹ І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!³² А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.³³ І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!³⁴ А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

³ А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

²² Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

⁷ проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

³⁶ та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!

⁵ Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,⁶ ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!

⁹ Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!¹⁰ Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.¹¹ Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.

⁴ І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.

⁸ і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

⁵ По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,

⁴ Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

⁴ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.

² Палкий Бог, і мстивий Господь, Господь мстивий та лютий, Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам'ятає про кривду Своїх ворогів.

¹⁵ День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли,

⁹ то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,¹⁰ а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,¹¹ хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них.¹² Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,¹³ і приймуть заплату за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами.¹⁴ Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости.¹⁵ Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,¹⁶ але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила.¹⁷ Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви!

⁷ А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.

¹³ люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік.

¹⁷ Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?

¹⁰ і що надолужить ненависникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого ненависника, відплатить йому самому.

⁷ І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.⁸ І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.⁹ І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.¹⁰ А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.¹¹ Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.¹² Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.

¹⁹ І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!²⁰ І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.²¹ Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!²² І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля.²³ І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з'їдять Єзавель на передмур'ї Їзреелу.²⁴ Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне.

¹⁹ Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

¹¹ Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

²¹ Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

¹³ Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві...

³³ Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,³⁴ і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим³⁵ ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!

¹⁸ Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

²⁵ І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!

¹⁹ Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.

¹¹ Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.

¹³ Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

²¹ Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посеред шеолу із помічниками: Посходили, полягали ці необрізанці, побиті мечем:²² Там Ашшур і всі збори його, навколо нього гроби його, всі побиті вони, від меча всі попадали,²³ що були його гроби найглибше в могилі, і був його полк біля гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що ширили жах по краю живих...²⁴ Там Елам та ввесь натовп його коло гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що зійшли необрізанцями до підземного краю, що ширили жах свій по краю живих, і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу...²⁵ Дали йому ложе посеред побитих зо всім многолюдством його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покладений він...²⁶ Там Мешех, Тувал та все многолюдство його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих...²⁷ І не будуть лежати із лицарями, що попадали із необрізанців, що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм, і поклали свої мечі під свої голови, і їхня провина на їхніх костях, бо жах перед лицарями був у краї живих,²⁸ а ти розпорошений між необрізанцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем...²⁹ Там Едом, і царі його, і князі всі його, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, вони ляжуть з необрізанцями та з тими, хто сходить в могилу...³⁰ Там північні князі, всі вони й всі сидоняни, що посходили разом з побитими, хоч був жах від їхньої міці, були посоромлені, і полягали вони, необрізанці, з побитими мечем, і свою ганьбу понесли із тими, хто сходить в могилу...³¹ Фараон їх побачить, і потішиться всім многолюдством своїм, мечем побитий фараон та все його військо, говорить Господь Бог!...³² Бо поширю Я жах Свій на землю живих, і буде покладений серед необрізанців з побитими мечем фараон та усе многолюдство його, говорить Господь Бог!

²² Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

¹⁷ Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

²² тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

¹⁶ До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

²⁴ підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

⁴ Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

⁷ І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

⁴ Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!