John 18 Cross References - UkrainianNT

¹ Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.² Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.³ Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.⁴ Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?⁵ Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.⁶ Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.⁷ Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.⁸ Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.⁹ Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого.¹⁰ Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.¹¹ Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?¹² Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,¹³ і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року.¹⁴ Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.¹⁵ Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський.¹⁶ Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.¹⁷ Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.¹⁸ Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.¹⁹ Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.²⁰ Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.²¹ Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав²² Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві?²³ Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш?²⁴ Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.²⁵ Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.²⁶ Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?²⁷ Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.²⁸ Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.²⁹ Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?³⁰ Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі.³¹ Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.³² Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.³³ Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?³⁴ Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?³⁵ Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?³⁶ Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. ³⁷ Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.³⁸ Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.³⁹ Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.⁴⁰ Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.

³⁰ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

³⁶ Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

²⁶ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

³² І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

³⁹ І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.⁴⁰ Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

³¹ Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.³² Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.³³ Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.³⁴ Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.³⁵ По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.

¹ Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.² В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.³ І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.⁴ А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.⁵ Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.⁷ Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його.⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.¹¹ Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї.¹² Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.¹³ І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині.¹⁴ Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.¹⁵ Коли любите мене, хороніть заповідї мої.¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік,¹⁷ Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

³¹ Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.

²⁶ Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?

¹¹ І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.¹² І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,

³⁷ Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

³⁹ І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

⁴⁷ Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.⁴⁸ Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.⁴⁹ І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.⁵⁰ Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.⁵¹ І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.⁵² Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.⁵³ Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?⁵⁴ Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?⁵⁵ Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.⁵⁶ Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

⁴³ І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.⁴⁴ Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.⁴⁵ І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.⁴⁶ Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.⁴⁷ Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.⁴⁸ І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.⁴⁹ Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.⁵⁰ І, покинувши Його, всі повтікали.

⁴⁷ Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.⁴⁸ Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?⁴⁹ Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?⁵⁰ І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.⁵¹ І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.⁵² Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?⁵³ Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

² І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,

²⁷ А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.²⁸ Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.²⁹ Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.³⁰ Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.

¹² Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,

¹⁶ Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.

²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

²² Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми.

¹⁸ Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;¹⁹ і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

² Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

²¹ І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

³¹ Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.

³³ Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;³⁴ і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

³¹ Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.³² Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁶⁴ Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

¹⁷ За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.¹⁸ Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

¹¹ Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.

⁷ Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.

²⁸ Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

²⁸ Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

²² І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені.²³ Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.

¹ Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждає тїлом, перестає грішити,

²³ і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

¹¹ Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

⁴⁶ І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!

¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

⁵⁴ Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?⁵⁵ Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.⁵⁶ Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

²⁹ І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,³⁰ і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

⁴ Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?

⁵⁶ Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

⁵⁰ І, покинувши Його, всі повтікали.⁵¹ А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);⁵² він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

³⁶ Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною.

³² Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

¹³ Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.

⁹ Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.

²⁵ Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,

⁷ всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.

¹² Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

⁵¹ І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.⁵² Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.⁵³ Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?⁵⁴ Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

³⁰ І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

⁴⁷ Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.

³³ Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

⁴⁹ Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?⁵⁰ І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.⁵¹ І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

²² Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннем, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.

³⁹ І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

⁴² Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

³⁸ Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?³⁹ Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;

³⁵ І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.³⁶ І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

³⁰ того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

⁴² глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

⁴¹ Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.⁴² Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

²⁷ Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.²⁸ Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

¹⁰ Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.

²⁴ Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

³⁶ Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.

¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

⁷ в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,

⁴ (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)

¹¹ Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.¹² Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.¹³ Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.¹⁴ Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню

¹⁴ праведности,¹⁵ і обувши ноги в готовість благовіствування миру,¹⁶ над усе ж узявши щит віри, котрим вдолїєте всі розпалені стріли лукавого вгасити;¹⁷ і шолом спасення візьміть і меч. духовний, котрий єсть слово Боже.

² дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

⁵ і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;⁶ кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."⁷ Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?⁸ Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.⁹ Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?¹⁰ Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

⁵⁷ Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались.

² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

⁵³ І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

¹ І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

⁵⁴ Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.

³ Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.

³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.

³⁷ А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?

²⁴ звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.²⁵ Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?²⁶ Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.²⁷ Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.²⁸ І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).

¹⁰ І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.

¹⁷ Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.¹⁸ Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.¹⁹ Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені?²⁰ Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него.²¹ Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.²² Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною.

³ Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

² за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.

⁵¹ Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,

²⁴ Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.

⁶ та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

⁴⁹ Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,⁵⁰ і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.⁵¹ Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,⁵² і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

⁵⁸ Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.⁵⁹ Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.⁶⁰ І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки⁶¹ говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.⁶² І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?⁶³ Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?⁶⁴ Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.⁶⁵ Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;⁶⁶ як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.⁶⁷ Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,⁶⁸ кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

⁵⁴ А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

⁶⁹ Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

⁶⁶ І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,⁶⁷ і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?⁶⁸ Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

⁵⁵ Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.⁵⁶ Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.⁵⁷ Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

³³ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.

⁶⁹ Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.⁷⁰ Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш.

⁵ Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.

⁸ Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.

¹⁶ Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.

²⁵ Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.

¹³ Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;

⁶⁷ і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

⁴⁴ І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

⁵⁵ Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.⁵⁶ Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

⁹ Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб.

²³ Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

³³ Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.

¹⁵ Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?¹⁶ І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.¹⁷ Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

¹¹ І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.¹² Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.

⁵⁵ Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.⁵⁶ Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.⁵⁷ І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:⁵⁸ Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.⁵⁹ Та й так не сходились сьвідчення їх.⁶⁰ І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?⁶¹ Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?⁶² Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.⁶³ Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?⁶⁴ Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.⁶⁵ І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁵³ Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,⁵⁴ чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

²⁰ І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.

⁶³ А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.⁶⁴ І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.⁶⁵ І иншого багато, хуливши, казали на Него.⁶⁶ А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:⁶⁷ Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;⁶⁸ воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.⁶⁹ Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.⁷⁰ І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.⁷¹ Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

³⁵ І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

²³ А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть?²⁴ Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.²⁵ Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? ²⁶ коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.²⁷ І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

²⁶ Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.

⁵⁵ Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

⁶⁵ Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;

¹⁵ І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.

⁴⁵ 1 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, ⁴⁶ глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.⁴⁷ І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

¹ І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,² і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?³ Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:⁴ Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?⁵ Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?⁶ Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.⁷ І відказали, що не знають, звідкіля.⁸ А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

⁴ Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.

¹⁴ Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.

²⁶ ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?

²⁸ Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.

² Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.

²⁶ Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.

²³ І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.²⁴ Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.²⁵ Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.²⁶ Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.²⁷ Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.³⁰ Я і Отець одно.³¹ Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.³² Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.³⁴ Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?³⁵ Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?³⁷ Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.³⁸ Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.³⁹ Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

²⁶ Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.

⁵⁹ Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.⁶⁰ І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки

⁵⁵ Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.⁵⁶ Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.⁵⁷ І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:⁵⁸ Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.⁵⁹ Та й так не сходились сьвідчення їх.

⁶⁷ Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;

¹² Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;¹³ анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.

¹⁸ У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,¹⁹ котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.²⁰ Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

⁶⁵ І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁶³ А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.⁶⁴ І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.

³ і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.

² Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.³ Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?⁴ Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?⁵ Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.

³⁹ Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

¹ Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

²⁰ Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.²¹ На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;²² котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;²³ котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

¹³ і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року.

⁷¹ Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.⁷² І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.⁷³ Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.⁷⁴ Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.⁷⁵ І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

³⁷ І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?³⁸ Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

⁶⁷ і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?⁶⁸ Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.⁶⁹ І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.⁷⁰ Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.⁷¹ Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.⁷² І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

⁵⁶ Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

⁵⁸ А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.⁵⁹ І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.⁶⁰ Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.⁶¹ І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.⁶² І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

¹⁷ Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.¹⁸ Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.

¹¹ Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.¹² Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.¹³ Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.

⁷³ Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

⁷⁰ Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.⁷¹ Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

⁵⁹ І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.⁶⁰ Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

¹ Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.

¹⁰ Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.

³⁴ Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

⁶⁸ Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

³⁴ Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

³⁸ Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.

²³ Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.²⁴ Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.²⁶ Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.²⁷ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.²⁸ Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

¹ Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.⁷ Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.⁸ Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,¹⁰ і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

²⁷ Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

¹ І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.³ І винуватили Його архиєреї багато.⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;⁵ Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

¹⁶ Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

⁶⁶ А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:

¹ І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.⁴ Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.⁵ Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

⁵⁵ Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.

³³ Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?

³⁹ Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.

⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

¹⁴ Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!

¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

³ кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

¹¹ Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.¹² А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.¹³ Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?¹⁴ І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.

² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

²⁸ Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,²⁹ і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.³⁰ Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.

¹⁶ Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

³³ Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

³ І винуватили Його архиєреї багато.

¹⁹ І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.²⁰ І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.²¹ І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.²² Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?²³ Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?²⁴ Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.²⁵ Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові²⁶ І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

¹² 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві.

⁶ Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо$$

⁷ себе Сином Божим зробив.

¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

¹⁸ Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,¹⁹ були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.²⁰ Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.

¹⁹ і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.⁸ І згадали слова Його,

¹⁴ І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

²⁸ Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.

³¹ Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.

³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

⁵⁹ і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.

¹³ Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

¹¹ Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

³⁸ говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!³⁹ А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.⁴⁰ І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.⁴ Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

⁴⁹ Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

¹³ побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

¹⁵ Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

²⁸ Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.²⁹ Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?

³⁷ Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.²⁰ Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.²¹ Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.²² Відказав Пилат: Що написав, написав.

³⁴ Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,³⁵ доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.³⁶ Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

¹³ Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє:

²⁸ Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.

⁶ Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.

¹¹ Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.

¹⁴ Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова).¹⁵ Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.¹⁶ Та й повиганяв їх із судища.

³⁸ Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?

²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.²³ Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,²⁴ звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.

²⁹ і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.

¹ Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?² Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.

⁵³ Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?

¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

²⁰ Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,²¹ анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

¹⁵ Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

¹⁵ Ви по тілу судите; я не суджу нікого.

¹⁷ Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

¹² дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїд-дю сьвятих у сьвітлї,¹³ котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї,¹⁴ в котрому маємо викуп кровю Його і прощенне гріхів.

⁶⁴ Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

⁶² Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

⁷⁰ І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

³² І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.

¹⁷ Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи).

¹⁴ Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду.

⁴⁷ Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

²⁶ Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.²⁷ Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

²² Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро,

¹⁴ Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.

¹⁹ І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;

⁶ Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

²⁰ Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

⁴ Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і, від семи духів, що перед престолом Його;

¹⁴ І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого:

¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його.¹⁹ Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.

²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

⁴ Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

¹⁴ каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;¹⁵ та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.¹⁶ То, покаравши, підпущу Його.

⁴ Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу.

¹⁹ І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?²⁰ Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.

³² Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.

²⁵ Як же говорив він про правду і здержанне, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе.²⁶ До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.

¹⁹ но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

¹⁵ На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.¹⁶ Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.¹⁷ Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його.

²⁰ Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.²¹ Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.²² Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його,¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

¹⁶ То, покаравши, підпущу Його.¹⁷ (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.²¹ Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.²³ Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

¹⁶ Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.

²⁶ Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.¹⁴ Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,