John 20 Cross References - UkrainianNT

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.³ Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.⁶ Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,⁷ а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.¹⁰ Пійптли ж тодї ученики знов до себе.¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.¹⁶ Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.²¹ Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.²² І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.²³ Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.²⁴ Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.²⁵ Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.²⁶ А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.²⁸ І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.²⁹ Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.³⁰ Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

⁶⁰ положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.

⁶⁴ Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

⁴⁶ і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

¹ І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.² І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.³ І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?⁴ І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.⁵ І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

⁹ Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.

¹ Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.² Знайшли ж камінь відкочений від гробу.³ І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.⁸ І згадали слова Його,⁹ і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.

²⁶ А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.

⁷ Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

² Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.

¹⁰ Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав:

⁶³ кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.⁶⁴ Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

²³ Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

²⁶ Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.

¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.

¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.

⁷ Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.

²⁰ І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?

²⁴ Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його.

¹² Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

²⁴ Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.

¹² Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав.

⁴⁴ І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

⁴⁰ Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.

¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,

¹⁵ Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

³¹ Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

⁶⁷ Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?⁶⁸ Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,⁶⁹ і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

¹⁷ Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.

²⁵ Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.²⁶ Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?²⁷ Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.¹⁶ Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

⁵⁰ Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.

⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.

²⁵ Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.

²⁹ Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.

²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.²² І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

²⁹ Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.

³¹ І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.³² І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.³³ Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

⁹ Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.¹⁰ І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

³¹ Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.³² Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

⁴⁵ Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.³⁴ А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

²² Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

²⁵ Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.²⁶ Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.²⁷ Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння,²⁸ Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.²⁹ Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.³⁰ Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,³¹ предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння.³² Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

²⁹ Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;³⁰ Бог же воскресив Його з мертвих,³¹ Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.³² А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,³³ що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.³⁴ А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.³⁵ Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.³⁶ Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне;³⁷ Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

⁴ і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

⁵³ пійшов кожен до дому свого.

³² Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.

² й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

² І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм.³ Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.⁴ Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві.⁵ Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте.

⁵ І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.⁶ Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.

³ І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.⁴ І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

¹⁰ І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,

⁴ Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні.

¹⁴ І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.

¹⁷ Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

⁴ Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

⁶ Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.⁷ Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.

²⁰ Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.²¹ Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.²² І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.

² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.

¹³ Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.

⁹ Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

¹² Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.

³⁰ Він же, пройшовши серед них, пійшов,

¹⁶ Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

³¹ їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

⁵⁹ Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

⁴ Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус.

³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.

⁵ Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте.

⁶ Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.

⁵ Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

³⁸ І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?

⁴ Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?

⁷ Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.

²⁷ Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

⁷ і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.⁸ Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.⁹ І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.¹⁰ І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.

⁴¹ Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

⁴⁹ Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

² Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.

² У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

²⁵ І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

³ Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

²⁸ І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

¹³ Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.

²⁸ І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

⁴ і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?

³ Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!

⁵⁰ Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

⁴⁰ І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

⁷ І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.

⁹ Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.¹⁰ Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

¹⁹ Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

⁴ Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

¹² Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:¹³ що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

³³ Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.

¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,

² В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

⁵ А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути.

¹¹ І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.

²⁵ Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.

²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.

¹⁴ Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

¹⁸ і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

²⁶ Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

⁶ А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!⁷ Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

¹⁷ щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,¹⁸ просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,¹⁹ і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його,²⁰ котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах,²¹ вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,²² і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві,²³ котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому.

⁸ Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.⁹ (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?¹⁰ Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

¹¹ Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,¹² глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі.¹³ І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог.

¹⁰ Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ.

¹⁶ Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,

² Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.

³ І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і, дому вати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх.

⁷ Хто побідйть, наслїдить усе, і я буду йому Бог, а він буде менї син.

¹⁰ Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

¹⁰ Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.¹¹ А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.¹² Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.¹³ І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

²⁰ Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

¹⁴ Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).⁴³ І взявши, їв перед ними.⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

¹³ Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.

¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.²⁰ Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас.²¹ Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.²² Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?²³ Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

²² І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.

³³ Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

²¹ Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.

³³ Бог же впокою з усіма вами. Амінь.

⁵ і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.

¹⁴ Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;

²³ Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.

² Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

¹⁶ Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всіма способами. Господь із усіма вами.

² котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

⁴ Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і, від семи духів, що перед престолом Його;

⁸ І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його.

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

²⁰ Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.

³⁴ а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.

¹ Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя -

¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

¹⁸ І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі.¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,²⁰ навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь.

¹⁵ І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.¹⁷ Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;¹⁸ гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

¹⁷ Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

²⁰ Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

¹⁸ Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.¹⁹ І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.

¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.

⁸ А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

² і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

¹ Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

³⁹ Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік,

²⁶ Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

⁷ Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.

⁴ І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

³⁸ Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

⁸ Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

¹⁵ котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

⁴⁷ Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?

² рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж жазали йому: Ба й не чували, чи е Дух сьвятий.

² Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

¹⁹ І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.

¹⁸ Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

⁵ Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.⁶ Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх:⁷ Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?⁸ І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших?⁹ Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.¹⁰ От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи

¹⁰ до розслабленого:)

⁴³ Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;³⁹ і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

⁴ в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,

⁶ Доволї такому сієї кари від многих.⁷ Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.⁸ Тим же благаю вас, обявіть любов до него.⁹ На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.¹⁰ Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,

²⁰ збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;

²⁰ Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.

³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

⁶⁶ Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.⁶⁷ Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

¹⁶ Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

⁵ Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?

² Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.

²⁵ не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.² Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.³ А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

⁴² Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

¹¹ А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.

²⁵ І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

³⁴ як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

⁴¹ Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).

³⁰ Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.¹⁶ Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.

³⁰ Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.³¹ Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.³² І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

⁴⁰ Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним⁴¹ не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

⁵ і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,⁷ Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

¹² Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

¹⁸ Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?

³⁸ "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."³⁹ Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.

¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме,

²⁸ Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди.

¹⁹ Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

⁴¹ І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.

²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

¹⁴ Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.¹⁵ Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.¹⁶ Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне.

¹ Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя -² (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам;)

³³ А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

¹ Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.

²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

³⁵ Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?³⁶ Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?³⁷ Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.³⁸ Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.

¹⁶ Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

⁵⁹ і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.⁶⁰ Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

¹⁶ І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, справдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.

⁹ І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і створити печаті її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,¹⁰ і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї.¹¹ І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старців; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами,¹² глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу.¹³ І всяке створіннє, що в небі, і на землі, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолі і Агнцеві благословенне, і честь, і слава і держава по вічні віки.¹⁴ А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки.

⁴⁵ І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

⁴⁸ Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.

⁷ (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)

¹ Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.

²⁷ Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.

³⁹ І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування,

⁸ Котрого не бачивши любите, і на котрого нині не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною,

³ то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,⁴ щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

¹¹ Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.

²⁵ Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.

⁴ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.

¹¹ Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.

¹⁵ і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасенне вірою в Христа Ісуса.¹⁶ Всяке писаннє богодухневенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,¹⁷ щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

¹ Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу,² щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,

³ що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом,⁴ І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.

¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.

³ І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

⁴ щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

¹⁵ щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне.¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

¹⁸ Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁶⁹ і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

³⁵ І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

¹⁶ І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.

³⁶ Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?

²⁰ І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

³ про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу,⁴ обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

⁹ приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам.

²³ Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.²⁴ Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці.²⁵ А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне.

¹⁵ Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

¹⁰ Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.

²⁰ Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

⁹ Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина.

¹⁸ І ангелові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні міді: