John 8 Cross References - UkrainianNT

¹ Ісус же пійшов на гору Оливну.² Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.³ Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,⁴ кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.⁵ В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?⁶ Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.⁷ Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.⁸ І, знов, схилившись до долу, писав по землї.⁹ Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.¹⁰ Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?¹¹ Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.¹² Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.¹³ Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве.¹⁴ Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду.¹⁵ Ви по тілу судите; я не суджу нікого.¹⁶ Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.¹⁷ І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.¹⁸ Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.¹⁹ Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.²⁰ Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.²¹ Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших$$²¹ Куди ж я йду, ви не можете йти.²² Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?²³ І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.²⁴ Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.²⁵ Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам.²⁶ Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.²⁷ Не розуміли, що про Отця їм глаголе.²⁸ Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.²⁹ І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому.³⁰ Як се Він промовляв, многі увірували в Него.³¹ Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,³² і зрозумієте правду, й правда визволить вас.³³ Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?³⁴ Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.³⁵ Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку.³⁶ Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.³⁷ Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.³⁸ Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.⁴¹ Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.⁴² Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.⁴³ Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.⁴⁴ Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.⁴⁵ А що я правду глаголю, не віруєте менї.⁴⁶ Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї?⁴⁷ Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.⁴⁸ Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?⁴⁹ Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.⁵⁰ Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.⁵¹ Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.⁵² Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.⁵³ Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ?⁵⁴ Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.⁵⁵ не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.⁵⁶ Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.⁵⁷ Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?⁵⁸ Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.⁵⁹ Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

¹ А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

¹ І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,

³ А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:

³⁷ Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його;² і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

⁵⁵ Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

²⁰ І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.

³ Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.

³⁷ Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

³⁴ Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.

²⁰ Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

⁶ так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.⁷ Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?⁸ Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

¹⁶ І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.¹⁷ Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?¹⁸ Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?

¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

³ приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину?

¹⁸ Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?

³⁵ І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

⁶³ Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

¹¹ І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

² І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

¹⁵ Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.

²⁵ І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

¹⁶ Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.

⁵³ Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,⁵⁴ чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

²⁰ І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.²¹ І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.²² Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?²³ Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?

² Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.

⁹ Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк.

¹ Не судїть, щоб вас не суджено.² Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.³ Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?⁴ Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?⁵ Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.

²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.²⁶ Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.²⁷ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.²⁸ Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

⁴⁶ Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.

¹ Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).² Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке.³ Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?

²¹ Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?²² говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?²³ ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?²⁴ Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.²⁵ З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізанне твоє сталось необрізаннєм.

²⁴ Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.²⁵ І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.

⁶ Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.

¹² Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.¹³ І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

¹⁶ а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.

¹⁶ Покайся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.

¹⁵ Аз уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і вам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя.

¹⁴ І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.¹⁵ Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.¹⁶ Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

¹ Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.² Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.³ Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.

¹⁷ І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ?

¹⁰ Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?

¹² Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

¹⁵ вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

²² говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?

²⁰ бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все.

²⁸ Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм.²⁹ Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.³⁰ І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.³¹ Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже,

³² Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

⁵⁶ Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

¹³ Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

³ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.

⁵ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.

⁷ Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

¹⁰ Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

³² веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

¹⁷ Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

¹⁴ Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁵ Ви по тілу судите; я не суджу нікого.

³⁶ Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.

⁴ Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде ?

²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,²¹ щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

³ Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.⁴ Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе.

¹² Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?

¹⁵ Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.¹⁶ Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне.

¹⁵ а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудрості писав вам,

²¹ Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась.²² Се я кидаю її на постіль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в ділах своїх.

¹⁴ щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого:¹⁵ Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська;¹⁶ люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло.

¹⁴ Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

⁷⁸ по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,⁷⁹ щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

⁴ У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.⁵ І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.⁶ Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.⁷ Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.⁸ Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.⁹ Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.

¹⁹ Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.

¹⁷ Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи).

⁵ Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.

³⁵ Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

⁴⁶ Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

⁴⁷ Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.

²³ що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

⁴ Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекельної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;

¹⁷ Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.

⁶ І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив.

¹³ люті Филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся.

²⁴ А народи, що будуть спасені, ходити муть у сьвітлї його; а царі земні принесуть славу і честь свою до нього.

³¹ Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.³² Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.³³ Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.³⁴ Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.³⁵ Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.³⁶ Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.³⁷ І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;³⁸ і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.⁴¹ Чести від людей не приймаю.⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?⁴⁵ Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.⁴⁶ Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.⁴⁷ Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

²⁷ Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.²⁸ Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.²⁹ Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.

⁴² Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.

²⁹ Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.³⁰ Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?

³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,

¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.

²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

⁸ Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

³¹ Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.

¹¹ Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.

¹⁹ Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.

¹⁴ І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого:

¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

²⁴ Не судіть по виду, а праведний суд судїть.

¹¹ Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

¹ Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).

¹⁵ Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

³ Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.⁴ Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.⁵ Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

⁴ то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?

²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.³⁰ Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

²⁹ І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому.

³² Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

³¹ бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

¹¹ І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює до правдї.

¹⁶ коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

³⁴ Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

²⁵ Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо.

¹ Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.

²⁴ Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.

²¹ Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?

²⁸ Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

⁹ Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.

³ І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисяч двісті шістьдесять, з'одягнені у веретища.

³¹ Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.³² Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.³³ Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.³⁴ Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.³⁵ Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.³⁶ Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.³⁷ І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;³⁸ і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

²⁵ Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам.

³⁸ Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

⁵¹ Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.

⁵⁸ Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

⁹ Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

³⁰ Я і Отець одно.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

⁴ як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.

⁶ Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.⁷ Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух, і сї три - одно.⁸ І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно.⁹ Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.¹⁰ Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.

¹⁷ І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останній, і живий;¹⁸ і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.

²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам.

²¹ Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.²² Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

¹⁰ На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.

¹⁸ Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.

²⁸ Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.

⁵⁴ Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.⁵⁵ не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.⁷ Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його.⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

²¹ Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.

³ І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.

³ Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

²⁵ Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.²⁶ І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.

³⁴ Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

⁴ в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.⁶ Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

⁹ Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

¹⁷ щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,

¹⁰ щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога,

¹⁵ Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива.

³ Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

²⁰ Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

⁹ Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина.

⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.

⁴¹ І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

⁴³ І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

³¹ Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.³² І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.³³ Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

¹⁹ І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.

⁸ Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.

³⁰ Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.

⁴⁴ Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.

⁵⁹ Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

³⁹ Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

⁹ Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.¹⁰ Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

³⁹ Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy

³⁹ в імя Господнє!

²³ Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.²⁴ Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних.

⁴¹ Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

⁴⁶ І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

²² Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.²³ І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.²⁴ І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.²⁵ Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.²⁶ Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

³⁴ Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.

²⁴ Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

³³ Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.

¹⁷ А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших¹⁸ Тоді й померші в Христї погибли.

¹ І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,

²⁰ Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?

³⁵ Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?

⁴⁸ Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?

⁵² Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.

²⁰ Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

³ Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

¹³ Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

¹⁴ І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.

¹³ І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.

³¹ Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

¹⁸ Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів.¹⁹ Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.

¹⁴ Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

¹⁶ Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.

⁷ Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.⁸ Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

⁴⁷ Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.⁴⁸ Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

¹⁹ котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)²⁰ Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все.

¹⁵ Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.¹⁶ Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.¹⁷ А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

⁴ Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.

¹⁵ Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;¹⁶ все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта.

⁵ Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.⁶ Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

¹⁹ Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.²⁰ Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

⁶ Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

⁸ Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами.

¹⁸ Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

²⁶ Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

²¹ Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших$$

²¹ Куди ж я йду, ви не можете йти.

¹⁹ Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я,

¹² і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

³ то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

²⁶ Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,²⁷ а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.²⁸ Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:²⁹ Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

²⁵ Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,

⁶⁷ Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;

¹⁹ І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?

²² Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?

¹⁷ Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.¹⁹ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.²⁰ Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

²⁴ Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

³² І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.³³ Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.

⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

¹⁶ Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.

¹⁶ Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.¹⁷ І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.

⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

³⁹ І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.⁴⁰ І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ?⁴¹ Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.

⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.⁴⁸ Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.⁴⁹ Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.⁵⁰ І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

¹⁵ Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.

¹² Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині.

¹⁸ Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

¹¹ Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:¹² Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.

⁴³ Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.

⁴⁷ Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

⁷ Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,⁸ (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.⁹ І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.¹⁰ Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

³ Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите,⁴ в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

⁵⁰ Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.⁵¹ І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;⁵² і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

¹¹ Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте.

¹⁴ І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

¹⁹ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

³⁰ Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³⁸ Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

⁴² Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.³⁴ Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?

¹⁰ за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;

¹⁸ Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.

⁴¹ Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

⁴ Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

⁴ обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

¹⁵ що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).

² Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,³ то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

¹⁷ І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

¹⁶ Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.

¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.¹¹ Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї.

³¹ Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.

¹⁰ Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.

⁴ Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.

¹⁷ Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

²² Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.

¹⁵ Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

⁸ Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,⁹ і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,

²⁶ Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

⁵ Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.⁶ Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.⁷ Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."⁸ Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,⁹ потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.¹⁰ По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

¹ Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.

²³ Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.

¹⁴ Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.

³¹ Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?

⁴² І увірували там многі в Него.

⁴⁵ Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.

¹³ Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

⁴⁷ Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.

⁵⁵ Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.

⁶⁶ Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.⁶⁷ Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?⁶⁸ Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,⁶⁹ і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.⁷¹ Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.

³⁶ Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.

⁴ Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати.⁵ Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.⁶ Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять.⁷ Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.⁸ У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.⁹ Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.

⁴³ Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

²² укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

²² Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:

⁷ тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;

²² Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

²³ коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.

¹⁵ Спасеть ся ж ради родження дітей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою.

¹⁶ Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

³ Удовиць шануй, тих що справді удовицї.⁴ Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителяя; се бо добре і любо перед Богом.⁵ Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповае на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч.

¹⁴ Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь вси,

¹⁴ Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

⁹ не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.

³⁸ "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."³⁹ Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.

²⁵ Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

¹⁹ Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всі наші.

²⁴ Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці.

²⁹ Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.¹² Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;

⁴⁵ Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

¹³ Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

¹⁷ Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

¹⁴ Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.¹⁵ Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.¹⁶ Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?¹⁷ Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.¹⁸ Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.

²² Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне.

² Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

¹⁷ Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.¹⁸ Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

¹ У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.

¹³ Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди,²⁶ і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

⁷ що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

¹² Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.

¹⁶ яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.

⁹ і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.

³⁷ Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.

³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

³ Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

²³ Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

⁶ знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.

¹² Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;

¹⁶ Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?

¹⁹ По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.²⁰ Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності.

¹⁴ Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.

²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

²¹ що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.

² в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

¹⁹ обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник.

⁸ хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.⁹ Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.¹⁰ По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.⁴² Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ?⁴³ Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

³¹ Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.²⁰ Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

⁴ Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,⁵ щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.⁶ А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!⁷ Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

³⁰ Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.³¹ Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.

³ Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї.

⁵ І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;⁶ Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

² по провидінню Бога Отця, через осьвяченнє Духа, на послуханнє і кропленнє крові Ісус-Христової: Благодать вам і мир нехай намножить ся.³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,⁴ до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас,⁵ котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасенне, готове явитись останнього часу.

¹⁸ Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

³¹ Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,³² і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

¹⁷ Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.

¹⁵ Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

¹⁹ Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.²⁰ А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:²¹ тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.²² А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

¹⁶ За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.¹⁷ Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

¹ І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.

¹⁹ Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?

²⁵ Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?

⁶ Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.

³³ Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

⁴⁵ А що я правду глаголю, не віруєте менї.⁴⁶ Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї?⁴⁷ Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

³¹ Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.

⁵³ 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його.

³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.⁴¹ Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.⁴² Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

²⁶ Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

⁷ анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.

¹⁴ Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.

⁷ Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва?

³² І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.

²⁶ Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.

⁴¹ Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.

⁴⁴ Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

²⁴ Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

²⁸ Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє,²⁹ а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї,

²⁹ не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

¹² і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

¹⁶ Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

²⁹ Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.

²² Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра?²³ І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому

²³ за праведність, і другом Божим наречено його."²⁴ Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?

³⁷ Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.³⁸ Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

⁵⁶ Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.

¹⁶ То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

²⁹ Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

¹² не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.¹³ Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.¹⁴ Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.¹⁵ Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.

⁴ А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її.

¹² Тим то веселіте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час.¹³ І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко.

¹⁷ І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповіді Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.

²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

⁴³ Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

⁴⁹ Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

²³ Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.²⁴ Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого.

²⁷ Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

²⁵ Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.

²² Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!

⁴ Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

⁹ У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.¹⁰ У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.

¹⁴ А ми видїли й сьвідкувмо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.² По сьому пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо, і заповіді Його хоронимо.

¹ І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого.

⁶⁰ Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

²⁷ Не розуміли, що про Отця їм глаголе.

³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

⁵¹ Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

¹¹ нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

³⁸ а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

⁷⁰ Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

³ Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?

¹⁰ сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні?

³ Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

¹³ Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.¹⁴ І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.¹⁵ Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх.

⁹ Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани,¹⁰ і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.¹¹ І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї,

¹ Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?² Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.³ Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.⁴ Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.⁵ Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"⁶ Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."⁷ Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас.

⁸ Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;

⁴ Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди,

¹² не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.

¹⁵ Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.

¹⁰ Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.

¹¹ І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель).

⁹ скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.

⁶ І відчинив він уста свої на хулу проти Бога, щоб хулити імя Його, і оселю Його і тих, що домують в небі.⁷ І дано йому провадити війну з сьвятими, і побідити їх; і дана йому власть над всяким родом, і язиком, і народом.⁸ І поклонять ся йому всї, що домують на землї, котрих імена не написані в книзї життя Агнця, заколеного від основання сьвіта.

¹⁴ І підманює домуючих на землї через ознаки, що дано йому робити їх перед зьвіром, говорячи домуючим на землї, щоб робили образ зьвіра, що має рану від меча, і ожив.

² І схопив змія, вужа вікодавнього, що то диявол і сатана, і звязав його на тисяч років;³ і вкинув його у безодню, і зачинив його і запечатав над ним, щоб не зводив більше народи, доки не скінчить ся тисяч років; а після сього має бути розвязаний ва короткий час.

⁷ І коли скінчить ся тисяч років, буде випущений сатана з темниці своєї,⁸ і вийде зводити народи на чотирьох краях сьвіта, Гога і Магога, і збирати їх на війну, котрих число як пісок морський.⁹ І вийшли на ширину землі, і обступили табор сьвятих, і город любий; і зійшов огонь від Бога з неба, і пожер їх.¹⁰ А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки.

⁸ А боязким, і невірним, і огидним, і душогубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і веїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.

¹⁵ А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбника, і душогубці, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож.

¹⁹ Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.²⁰ Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його.

⁷ Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.

³⁷ Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

¹⁰ і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.

³ Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,⁴ і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

²⁵ Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

³¹ І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?

⁷ Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.

³⁰ Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.

⁸ А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:

²¹ Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

²² котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;

¹² Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:¹³ що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

⁴⁵ Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.⁴⁶ Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

⁶⁵ І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

⁴⁵ А що я правду глаголю, не віруєте менї.

²⁶ Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.²⁷ Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

⁶ Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з еьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони.⁷ Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.⁸ Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

¹⁰ По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

¹ Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.² По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.³ І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.⁴ Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, ніж той, хто в сьвітї.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

¹¹ Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.

⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;

²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

²⁴ Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.

³¹ Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.

⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:

⁹ Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

¹³ Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.

³ Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.

¹⁹ Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.

¹⁵ Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо тав годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.¹⁶ І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.¹⁷ І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

⁴ Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

²⁸ Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

³¹ Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.³² Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

¹³ І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині.

⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.⁹ Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

²³ котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

²⁰ Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

⁴¹ Чести від людей не приймаю.

⁴⁵ Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

¹⁸ Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.

⁵⁴ Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.

⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.⁴⁸ Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

²⁶ І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

¹⁵ щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне.¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

⁵⁰ Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

⁵⁵ не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

²⁰ Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.

⁵ Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу".

²⁴ Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.

⁹ а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.

¹³ По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.

⁶ Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.

⁴¹ Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони.⁴² Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона.

¹² Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.³⁰ Я і Отець одно.

³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

³⁴ Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?

⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо$$

⁷ себе Сином Божим зробив.

⁵ їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

² Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:³ більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.

¹ Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;² котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),³ без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно.⁴ Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.⁵ Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.⁶ Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.⁷ Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

¹¹ Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.

³¹ Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.³² Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³⁹ Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

⁵⁰ Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.

¹⁴ Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.¹⁵ Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

¹ Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

⁵ А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути.

¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

¹⁷ Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,¹⁸ і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;¹⁹ і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві,²⁰ наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї.²¹ Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?²² говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?²³ ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?²⁴ Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.²⁵ З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізанне твоє сталось необрізаннєм.²⁶ Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?²⁷ І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.

¹⁸ Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

²⁰ котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах,²¹ вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,²² і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві,²³ котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому.

⁴ І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.⁵ Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій еси Ти, я сьогоднї породив Тебе."

¹² котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нині звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.

²¹ що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога.

¹⁷ Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

²² Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

⁴⁶ Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

¹⁹ Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.

²³ Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам.

⁶ Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

²² Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.

¹⁰ Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

⁹ Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, то я полюбив тебе.

¹⁷ Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

²⁸ узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:²⁹ Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:³⁰ бо виділи очі мої спасенне твоє

²⁴ глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.⁹ Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

³⁹ І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування,

¹⁰ Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували,¹¹ дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;¹² котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нині звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.

¹ Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.² Воно було в починї у Бога.

³⁴ Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.

²⁴ Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

¹⁷ Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть.

¹⁰ І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх.¹¹ Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,¹² і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся.

⁸ Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

⁸ Я АльФа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде Вседержитель.

¹¹ Я АльФа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в ЕФес, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию.

⁸ І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останній, що був мертвий і ожив:

²⁹ і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.³⁰ Він же, пройшовши серед них, пійшов,

³¹ їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

¹³ Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

⁵ В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?⁶ Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.

³⁰ Я і Отець одно.³¹ Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.³² Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

³⁹ Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,⁴⁰ та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

⁸ Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

⁵⁴ Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.

³⁶ Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.

³¹ Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.

⁵⁷ Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,

³⁹ Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.⁴⁰ Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.