Romans 4 Cross References - UkrainianNT

¹ Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?² Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.³ Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.⁴ Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу.⁵ Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.⁶ Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:⁷ Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.⁸ Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.⁹ Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.¹⁰ Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.¹¹ І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,¹² і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.¹³ Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.¹⁴ Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.¹⁵ Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.¹⁶ Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,¹⁷ (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.¹⁸ Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.¹⁹ І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.²⁰ В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,²¹ і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.²² Тим же й полічено йому за праведність.²³ Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,²⁵ котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

⁹ і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.

⁸ Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові.

²⁴ І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.²⁵ Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.

²⁹ Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.³⁰ Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.³¹ Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

³³ Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

³⁷ Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.³⁸ Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.⁴¹ Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.

⁵³ Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ?

⁵⁶ Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.

²⁶ Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

¹⁶ Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

¹ Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).

⁷ Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.

³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

²² Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я.

⁹ Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.²¹ Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:²³ всі бо згрішили, і лишені слави Божої,²⁴ оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,²⁵ котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.²⁷ Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.²⁸ Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону.

¹⁷ Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.

²⁹ щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним.

³¹ щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.

⁷ Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?

¹⁶ Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!

¹² Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.

¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

³⁰ Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

¹ Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього.² Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.³ І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),⁴ що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.⁵ Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.⁶ Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;⁷ І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.⁸ Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.⁹ Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.

²² Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

¹³ Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.¹⁴ Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові.

⁹ не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.

⁹ та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі,

¹⁰ Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

⁵ Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

⁹ Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

¹¹ І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,

²² Тим же й полічено йому за праведність.²³ Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,²⁵ котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

¹⁷ Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.

¹¹ Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.

² Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:

⁶ Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

²³ І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому

²³ за праведність, і другом Божим наречено його."

⁵ Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"

²⁰ се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.²¹ Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

¹ Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.² І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.³ І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла,⁴ і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли.⁵ Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.⁶ Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?⁷ Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.⁸ Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.⁹ І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.¹⁰ Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.¹¹ І взявши вони, нарекали на господаря,¹² говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.¹³ Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?¹⁴ Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.¹⁵ Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?¹⁶ Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.

³² Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

⁶ Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.

³⁵ або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁹ Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;³⁹ і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.¹⁸ Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді.

²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.²⁷ Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.²⁸ Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону.²⁹ Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;³⁰ яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

³ Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.

²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

⁶ Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.⁷ Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.⁸ Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

³ Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.

⁹ щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.¹⁰ Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне.

⁹ Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,¹⁰ нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.¹¹ А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

¹⁶ та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.¹⁷ Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.⁹ Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.¹⁰ Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.¹¹ А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.¹² Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.¹³ Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)¹⁴ щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.

¹³ мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.¹⁴ Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.¹⁵ Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.⁴ Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога,⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,⁶ котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого,⁷ щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надії життя вічнього.

³ Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.⁴ Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.⁵ Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.⁶ Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.⁷ Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.⁸ Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.⁹ Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся.¹⁰ Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.¹² Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.²¹ Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

²⁷ Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.

²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.¹⁹ Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.

³⁰ З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

²¹ Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.⁹ Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

¹⁴ щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.

¹⁵ Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,

⁸ Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;⁹ не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.¹⁰ Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.

⁹ що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

¹ Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

² Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.

⁴⁷ Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.⁴⁸ Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.⁴⁹ І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?⁵⁰ Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.²⁰ Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

¹⁸ Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.¹⁹ Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.

²⁴ котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".

¹⁸ тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші. Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

²³ і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,²⁴ як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

¹² Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.¹³ Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,⁹ а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.¹⁰ І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.¹¹ І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.¹⁴ Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати.¹⁵ Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога,¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.¹⁷ Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.¹⁸ Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове.

²⁶ Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.²⁷ Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.²⁸ Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

¹¹ Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;¹² що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї.¹³ Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.

⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

¹¹ де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.

¹⁸ Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.¹⁹ Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.

⁶ Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна.

¹⁵ У Христї бо Ісусї нї обрізанне нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє.

¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

⁹ Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

¹⁵ щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне.¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

³⁵ Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁴⁷ Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

³⁸ Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.³⁹ Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

²⁸ Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє,²⁹ а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї,

²⁹ не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.

¹² і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.¹³ Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

¹⁶ Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,¹⁷ (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.¹⁸ Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

⁶ Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

³⁰ Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

³³ Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.

⁴ Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.

⁶ А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)

²² Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

²⁹ Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.

⁵ Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.

¹⁶ І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.

¹³ і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,

³⁰ І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

⁷ Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасенне дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

⁴ І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх.

²³ І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.²⁴ І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.²⁵ Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.²⁶ Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.²⁷ Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:²⁸ маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

⁶ Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,⁷ анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.

¹⁸ Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?

²² Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.²³ Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.²⁴ Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.²⁵ Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.²⁶ А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.²⁷ Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.²⁸ Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.²⁹ Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.³⁰ Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.³¹ Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.

²¹ На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;

⁸ Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне.

¹⁶ Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.¹⁷ Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.¹⁸ Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

³¹ То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

²¹ Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

¹⁸ Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.¹⁹ Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.²⁰ Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.²¹ То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.²² Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.²³ Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.²⁴ Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.

⁴ Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.

¹⁹ Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

²⁸ Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

²² Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.

³⁰ От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись;³¹ бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

⁵ По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога,⁶ котрий віддасть кожному по ділам його:

¹² Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме¹³ (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

¹³ Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,²¹ щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

⁷ Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.⁸ Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.⁹ Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.¹⁰ І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.¹¹ Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.¹² Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.¹³ Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.¹⁴ Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.¹⁵ Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.¹⁶ Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.¹⁷ Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.¹⁸ Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).¹⁹ Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.²⁰ Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже .не я те роблю, а гріх, що домує в мені.²¹ Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.²² Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,²³ бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх.²⁴ Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї?²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

⁵⁶ Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

⁷ Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,⁸ як же не більше служенне духа буде в славі?⁹ Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?¹⁰ Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.

¹⁹ Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

⁶ Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

⁶ за се йде гаїв Божий на синів неслухняности,

⁴ Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.

¹⁶ і кажуть скелям і горам: Впадіте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолі, і від гнїва Агнця,¹⁷ бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти?

¹⁵ Аз уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і вам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя.

²⁴ оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,²⁵ котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.

¹ Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,

⁷ Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.⁸ І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.⁹ Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.¹⁰ Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.¹¹ А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.¹² Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

⁵ і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

⁸ Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;

⁷ щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надії життя вічнього.

¹³ Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,¹⁴ глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."¹⁵ І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.¹⁶ Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.¹⁷ У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,¹⁸ щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

¹⁰ Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь.

²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

⁶³ Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

¹⁸ Звісні од віку Богові всі діла Його.

²⁹ Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;

² Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.

¹¹ Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

²⁶ І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

²⁸ і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,

⁴⁵ Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.

¹ І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,² в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,³ між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші.⁴ Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,⁵ і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

¹³ Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє:

¹² Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.

¹⁰ ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

⁸ Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч лїт, а тисяч лїт, як один день.

³⁵ Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?³⁶ Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

¹⁸ І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

²⁵ Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.

¹⁷ (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

¹⁹ І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

³⁰ Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?

²⁶ І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.

³¹ Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?

²³ Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.²⁴ І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.²⁸ І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

²⁰ В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,²¹ і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.

²¹ Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

¹¹ Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.¹² Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.¹³ По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.¹⁴ Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.¹⁵ І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.¹⁶ Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.¹⁷ Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю,¹⁸ про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє,"¹⁹ подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення).

⁸ Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

⁴⁵ І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

¹³ Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.

¹⁰ Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний.

¹⁰ На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його.

¹ Ти ж, сину мій, кріпшай у благодаті, що в Христї Ісусї,

²⁶ Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

³⁷ Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸ Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

⁴ Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.

⁸ Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом,

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

¹³ По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.

¹⁹ подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення).

⁶ Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

⁴ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.

⁹ Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?¹⁰ чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.

⁶ Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.

¹¹ Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.

¹⁶ Всяке писаннє богодухневенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,¹⁷ щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

¹⁴ І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

²⁴ Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

³⁹ Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

³⁰ Бог же воскресив Його з мертвих,

¹⁸ просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,¹⁹ і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його,²⁰ котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах,

²⁰ Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,²¹ нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.

²¹ що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога.

²⁸ як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

²⁵ котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,

¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

³ Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,

³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,⁴ і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

¹⁷ А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших

⁴ що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

¹³ Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

² і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

¹⁴ котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителів добрих дїл.

¹⁴ Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.¹⁵ Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.¹⁶ Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

²⁸ так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасенне.

¹² Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,¹³ дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.¹⁴ Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

¹⁸ знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отців переданого,¹⁹ но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

² А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта.

⁹ У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.¹⁰ У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.

⁵ і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй,

⁹ І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і створити печаті її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,

¹⁴ І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.