Romans 5 Cross References - UkrainianNT

¹ Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,² через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої;³ Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн,⁴ терпінне ж досьвід, досьвід же надію,⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.⁶ Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.⁷ Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.⁸ Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.⁹ Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.¹⁰ Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.¹¹ Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли.¹² Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили.¹³ Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.¹⁴ Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.¹⁵ Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.¹⁶ І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.¹⁷ Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.¹⁹ Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,²¹ щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

¹⁴ Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

⁵ У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;⁶ і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

³⁸ говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

⁴² глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.¹⁷ Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.¹⁸ Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

³³ Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

³⁶ Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;³⁹ і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

⁷ Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.²⁷ Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.²⁸ Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону.

³⁰ яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

⁵ Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

²⁴ а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,²⁵ котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

⁹ Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.¹⁰ Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.

¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

²³ Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім.

³⁰ Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

¹⁰ Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне.

¹⁵ А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

¹⁷ Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.

³³ Бог же впокою з усіма вами. Амінь.

¹⁸ Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.²⁰ Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

¹⁶ та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.

¹¹ А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.¹² Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.¹³ Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)¹⁴ щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.

²⁵ Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

⁴ Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.⁵ Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.⁶ Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна.

⁷ щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.

¹⁴ Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;¹⁵ вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,¹⁶ і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;¹⁷ і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,

⁹ та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі,

²⁰ і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.

¹⁵ і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні.

²³ Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсім, і ввесь ваш дух, і душа, і тіло нехай збережеть ся непорочне у прихід Господа нашого Іеуса Христа.

¹⁶ Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всіма способами. Господь із усіма вами.

²⁰ Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,

²³ І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому

²³ за праведність, і другом Божим наречено його."²⁴ Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?²⁵ Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою?²⁶ Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва.

²¹ Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

⁷ Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

⁹ Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

²⁷ Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

⁷ тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;

²³ всі бо згрішили, і лишені слави Божої,

⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

¹ Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.

¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.³⁸ Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,³⁹ нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

¹² в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,

⁴ Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.

¹ Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

¹⁸ Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

¹⁷ Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,

¹⁸ тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

¹² в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.

¹³ Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.

¹⁶ Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодаті,

⁶ Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

¹⁸ щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

¹⁹ Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,²⁰ дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,⁴ до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас,⁵ котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасенне, готове явитись останнього часу.⁶ Сим радуйте ся, мало нині (коли треба), смуткуючи у всяких напастях,⁷ щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому.⁸ Котрого не бачивши любите, і на котрого нині не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною,⁹ приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам.

¹⁸ тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші. Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

¹ Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.² Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.³ І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

²¹ Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його.

³ І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і, дому вати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх.

¹¹ і мав славу Божу; а сьвітло Його подібне до найдорощого каменя наче до каменя ясписового, як хришталь блискучого,

²³ І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець.

⁴ І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх.⁵ І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки.

¹⁰ Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.¹² Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

²² Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.²³ Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

¹⁹ У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

⁴¹ Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

²³ Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.²⁴ Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.²⁵ Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;²⁶ у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;²⁷ у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі.²⁸ Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви.²⁹ Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?³⁰ Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

⁹ Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.¹⁰ Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний.

¹³ Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.

²⁹ Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,

¹⁷ Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.¹⁸ Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.

¹⁰ Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.¹¹ Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

² Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,³ знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

¹² Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

¹⁴ Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху яс їх не бійтесь, анї трівожтесь;

¹⁶ коли ж яко Християнин, то нехай ве соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.¹⁷ Бо пора початись судові від до му .Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому?

⁴ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.

⁴ що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.⁵ Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше.⁶ Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.

⁸ У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї,⁹ гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;¹⁰ всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся,¹¹ Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.¹² Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас.

⁹ яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;¹⁰ яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.

¹⁶ У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм.¹⁷ Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.¹⁸ І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

⁶ Сим радуйте ся, мало нині (коли треба), смуткуючи у всяких напастях,⁷ щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому.

¹⁰ Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте. Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушне).

³⁶ Учителю, котора заповідь велика в законі?³⁷ Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

¹⁷ І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

³³ Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

¹⁴ Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові

²⁸ покликані;

³ Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

²² Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

⁶ Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

⁶ А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,

¹³ і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,

¹⁶ щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,¹⁷ щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,¹⁸ могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,¹⁹ і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.

³⁰ І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

²⁰ по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю.

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,⁶ котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого,

¹⁸ щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

¹⁰ Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ.¹¹ І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.¹² Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."

¹⁹ Ми любимо його, бо Він перший любив нас.

²⁵ котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

⁸ Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

¹⁰ Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.

²⁶ І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;

⁴ Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

¹ І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,² в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,³ між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші.⁴ Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,⁵ і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

¹³ І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тіла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини,

⁹ Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа,

⁹ знаючи се, що ве про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убивць батька й матери, про душогубців,

¹² навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці,

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.⁴ Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога,⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

²⁶ (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.

²⁰ призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,

⁵ і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;⁶ і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,

⁷ нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.

⁴ Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся.

¹⁵ зробити суд над усіма, і докорити між ними усіх безбожних, за всї діла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокості, що говорили проти Нього грішники безбожні."

¹⁸ бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя.

¹³ Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

²⁴ Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

⁴ (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.

¹⁶ У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.

¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

⁵ Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.)

⁶ Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.

²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

⁶ на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,⁷ в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,⁸ котру намножив нам у всякій премудрості і розумі,

¹⁶ Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне.

⁹ У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.¹⁰ У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.

¹⁸ Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді.

²⁴ оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,²⁵ котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,²⁶ щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.

¹ Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

¹³ Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.

¹⁰ і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

¹⁴ то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

²² А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

⁷ коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха.

²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁷ Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.

¹¹ Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли.

⁷ Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

²⁸ По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.

¹⁰ всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся,¹¹ Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.

¹⁸ Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

²¹ Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

¹⁶ і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;

²⁰ і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.²¹ І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих ділах, тепер же примирив

³ Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї.⁴ Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.

¹⁷ Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиереєм у Божому, щоб очистити гріхи людові.

²⁵ Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

¹⁸ і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.

⁴⁶ І рече Мария: Величає душа моя Господа,

¹² Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:

⁵⁰ Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.⁵¹ Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.⁵² Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?⁵³ Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.⁵⁴ Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.⁵⁵ Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.⁵⁶ Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.⁵⁷ Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.⁵⁸ Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

¹⁷ Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,

²⁹ Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;³⁰ яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

¹⁵ Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих?

¹⁶ Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?

⁹ Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

¹ На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.

³ Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надіємось,

⁴ Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.

⁶ Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому,

⁸ Котрого не бачивши любите, і на котрого нині не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною,

¹⁴ Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.¹⁵ Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.¹⁶ І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.¹⁷ Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.

¹⁹ Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.

²¹ щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

²¹ Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.²² Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.

¹⁵ Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

² Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.

⁸ Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.⁹ Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.¹⁰ Коли кажімо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.

¹⁴ А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть.¹⁵ А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло.

¹⁵ Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.

⁵⁶ Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

⁴ Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.

¹⁴ Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.

¹⁷ Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.

²⁰ Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

²² Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

⁴⁵ Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.

²⁷ І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

²⁸ як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

²⁸ се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів.

¹⁰ Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

¹¹ Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

¹² Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили.

¹⁶ І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.¹⁷ Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.¹⁹ Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.²⁰ Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

¹⁵ Дяка ж Богові за невимовний дар Його.

⁸ Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;⁹ а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.

² А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта.

¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.

⁹ Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих ніхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.¹⁰ І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві.

¹⁴ І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.¹⁵ Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолі оселить ся в них.¹⁶ Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;¹⁷ Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.

⁴⁷ Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.⁴⁸ Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.⁴⁹ І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?⁵⁰ Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

⁹ Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,¹⁰ нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.¹¹ А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

³² Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

¹⁰ Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.

¹³ мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.¹⁴ Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.¹⁵ Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.¹⁶ Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне.

¹⁰ Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

³⁴ Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

³⁹ нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

⁸ Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!

⁴⁹ І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

¹⁴ Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.

¹² Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

⁵ Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?

⁹ Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

⁶ (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь.

⁹ І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і створити печаті її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,¹⁰ і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї.

⁴ І бачив я престоли, і посідали на них, і дано їм суд; також (бачив я) душі тих, що постинано їх задля сьвідчення Ісусового, і задля слова Божого, і що не покланялись зьвірові анї образові його, і не приняли пятна на чоло своє і на руку свою; і жили і дарювали з Христом тисяч років.

⁶ Блаженний і сьвятий, хто має часть у первому воскресенню; над сими друга смерть не має влаети, а будуть сьвящениками Божими і Христовими, і царювати муть з Ним тисяч років.

⁵ І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки.

⁷ Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.

²⁶ І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.

³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

³⁹ і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.²¹ Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;²² правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

¹⁵ Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.

²² Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.

⁴ котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.⁵ Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос,⁶ що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.

¹ Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

²⁰ І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.

⁶ на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,

⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

⁹ Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих ніхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.¹⁰ І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві.¹¹ І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,¹² говорячи; Амінь, благословенне, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.¹³ І сказав один із старцїв, говорючи менї. Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли?

¹³ От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

⁴⁷ Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.

³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!⁴⁰ Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.⁴³ ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

²² Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

¹ Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).

¹⁴ Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.

⁵ Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.⁶ Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.⁷ Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.⁸ Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.⁹ Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.¹⁰ І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.¹¹ Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.¹² Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.¹³ Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.

⁷ Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,⁸ як же не більше служенне духа буде в славі?⁹ Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?

¹⁹ Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.²⁰ Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.²¹ То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.²² Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.²³ Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.²⁴ Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.²⁵ Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.⁴ Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога,⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,⁶ котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого,⁷ щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надії життя вічнього.

¹⁶ І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.¹⁷ Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

¹³ Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

¹⁴ Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

¹² Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;

¹⁶ Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?

¹⁰ Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

¹¹ Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,

¹⁶ Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

²⁵ А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне.

¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.